Найважливішими формами буття є час і простір. Сущ. 2 основні точки зору на час і простір: 1) субстанціональна концепція. Час і простір є самостійні сутності, що існують поряд з матерією і незалежно від її. Відношення між ними як між самостійними субстанциями. Незалежність властивостей простору і часу від процесів, що протікають у них мат.
2) реляционная. Простір і час не самі сутності, а суть системи відносин, що утворять між собою матеріальні об'єкти. Поза системою взаємодій простір і час не существуют. окрит (античн): простір ототожнюється з порожнечею, вважається абсолютним і вічної, його св-во изотопно, однородно. Галилей : час однорідний і необратимо. Гегель простір розглядав як форму індивідуальної свідомості, як апріорні форми почуттєвого споглядання. Осн. св-ми простр-ва і часу явл. нескінченність і невичерпність простр-ва і часу, тривимірність простр-ва, односпрямованість і необоротність часу. Загальність простр-ва і часу означає, що вони існують, пронизуючи всі струк-ры универсума. Об'єктивність простр-ва і часу означає, що сущ-ют, пронизуючи всі струк-ры универсума, незалежно від можливості чи сприйняття відсутності такої.
Характеризуючи простр-во і час, учені выд-ют їх метричні (количеств-і характер-ки – тривалість(совок-ть митей, закл-я в некот-і границі, якимись явл. начальн. і конеч. миті істот-я даного об'єкта) і мить) і топологічні (якісні і багато в чому проблемні характ-ки – безперервність і связан-ть простр-ва, порядок і напрямок часу, розмірність, однорідність простр-ва, односпрямованість, необоротність, одномірність часу) властивості.
