У багатьох отнош-ях початок новому типу філософ-я поклав німець Артур Шопенгауэр. Усе, що існує, він розуміє як волю, волю до життя. Воля поним-ся як универсально-космич. феномен, а кожна сила в природі – як воля. Усяка тілесність є «об'єктивність волі», інстинкти і пориви тварин – це теж дія волі, нарешті, і до є прояв волі, його природа, тому не раціональна, а ірраціональна. Розум вторинний стосовно волі, вона безосновна, джерела всього іншого наход-ся саме в ній. Світ є воля і її маніфестація. Усі, у т.ч. і до, навіки прикуто до вертящ-ся колеса волі.
Для німця Фрідріха Ницше в основі усього знаходиться не воля до життя, а воля до влади. Він прихильник сильних особистостей, таких як герой його книги «Так говорив Заратустра», що живе високо в горах, тобто вище звичайних людей, зі своїми ближ. друзями – мудрою змією і гордим орлом. Ніж далі від природи до чел-ка, тим більше загасає імпульс до життя, а сам до – це вже прямий прояв хвороби. Вихід один – виховувати сильних лич-ей, способ-х вести за собою слабовільні маси людей. Гасло Ницше – «Живи небезпечно».
Ницше решит-но виступає проти «недокрівних» ідеалів христ-ва, моралі, науки. Але він підтримував мораль і релігію інстинкту (волі до влади). По Ницше, усі вмирає і розцвітає знову, тільки в цьому змісті можна говорити про щось вічному.
