Взаємні права й обов'язки держави й особистості складають одну з ознак правової держави. Держава й особистість взаємопов'язані і взаємозалежні: держава не може існувати без особистості, а особистість - без держави. Правова держава забезпечує особистості захист її прав і свобод, захист від антисоціальних елементів, надає можливість брати участь у громадському житті країни. Особистість забезпечує державі її існування, розвиток і процвітання. У правовій державі саме особистість є основою усього, а свобода і незалежність особистості стоять на першому місці в системі цінностей держави. При цьому варто пам'ятати, що свобода в правовій державі це не свобода робити те, що хочеться, а свобода робити те, що може і повинно піти на користь суспільству і державі. Свобода в правовій державі - це усвідомлена необхідність, вона обмежується самими людьми, щоб дати таку ж ступінь свободи й іншим людей. В сутності в правовій державі основною ідеєю існування людини повинен стати “розумний егоїзм” - я роблю те, що я хочу робити але при цьому мої справи не повинні шкодити іншим людям. Свобода в правовій державі є обмеженою тільки для того, щоб усі люди змогли нею скористатися. У правовій державі повинний обов'язково дотримуватися принцип формальної рівності - усі рівні перед законом. Дотримання цього принципу веде до обмеження свободи одних для того, щоб нею змогли скористатися інші. “...Де немає принципу формальної рівності, там немає і права як такого. ” Нерсесянц В.С. Правовой характер взаимоотношений личности, общества и государства // Социалистическое правовое государство: проблемы и суждения. М., 1989. А де немає права, там не може існувати і правова держава.
Правове положення і взаємовідносини всіх суб'єктів суспільного, політичного і державного життя повинні бути чітко визначені правовими законами, захищені і гарантовані всією конструкцією правової державності. Якщо не визначене правове положення хоча б одного суб'єкта не визначене або визначено не чітко, те це створює поле для зловживань, ігнорування правових основ, а якщо правові основи ігноруються в одній ланці, вони негайно порушуються й в інших ланках.
ВЗАИМНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ГОСУДАРСТВА И ЛИЧНОСТИ
Отношения между государством и личностью должны осуществляться на основе взаимной ответственности.
В первую очередь, взаимная ответственность личности и государства -это своеобразный способ ограничения политической власти. Он проявляется в установлении государством законодательных ограничений своей активности по отношению к личности, в принятии государством конкретных обязательств, направленных на обеспечение интересов граждан, в наличии реальной ответственности должностных лиц за неисполнение их обязанностей перед обществом и личностью. В свою очередь, свобода личности не может быть абсолютной, поскольку она ограничена и регламентирована правом, интересами и правами других лиц. От каждого человека требуется соблюдение всех правовых предписаний и исполнение его обязанностей перед государством и обществом.
В недемократическом государстве признается только ответственность гражданина перед государством. Оно как бы дарует ему права и свободы и определяет его обязанности. В правовом же государстве, напротив, акцент делается на ответственность государственных органов и должностных лиц перед гражданами за посягательство на их права и свободы. Эта ответственность приобретает реальный характер только при наличии соответствующих нормативных актов, в которых закрепляется процедура привлечения к ней должностных лиц, виновных в нарушении прав и свобод граждан, и устанавливаются санкции за это.
Ответственность государства перед гражданами обеспечивается системой гарантий, к которым относятся:
1) ответственность правительства перед представительными органами власти;
2) дисциплинарная, гражданско-правовая и уголовная ответственность должностных лиц за нарушение прав и свобод граждан;
3) процедура импичмента и др.
Формами контроля за выполнением обязательств государственных структур являются референдумы, отчеты депутатов перед избирателями и т.д.
На тех же правовых началах строится и ответственность личности перед государством. Применение государственного принуждения должно носить правовой характер, соответствовать тяжести совершенного правонарушения.
Государство личность: взаимная ответственность, гарантии | |
|