37.існує два види олігополії. Перший вид припускає, що кілька фірм роблять ідентичний продукт. Другий — коли невелика кількість виробників випускають диференційовані товари.
Однак в тому і іншому випадку фірми усвідомлюють взаємозалежність своїх продажів, обсягів виробництва, інвестицій і рекламної діяльності. Так, якщо одна фірма буде посилено рекламувати свою продукцію чи брати участь у створенні нової моделі виробу, то вона повинна очікувати аналогічних дій з боку своїх конкурентів. У такій ситуації кожна фірма знає, що, принаймні, деякі рішення конкурентів залежать від її власного поводження, і тому, приймаючи те чи інше рішення, вона зобов'язана мати на увазі цю обставину
Ціноутворення за принципом «витрати плюс» — спосіб встановлення фірмою ціни на товар, за яким обчислюють суму витрат та певний процент надбавки, формула ціноутворення у зв'язку з цим може мати такий вигляд: Затрати на виробництво + Адміністративні витрати + Витрати на збут = Собівартість + Націнка на прибуток = Продажна ціна. За цих умов фірма запропонує свій товар на ринок тоді, коли реальна продажна ціна дасть змогу принаймні покрити собівартість. Однак, крім цього прогресивного (наперед) розрахунку, на практиці велику роль відіграє ціноутворення, за якого ціни обчислюються регресивно (назад). При цьому підприємства виходять з реальної ціни на ринку, а потім обчислюють можливість покриття затрат й отримання прибутку. За регресивного ціноутворення споживач перебуває у більш вигідному становищі. Адже виробники змушені поліпшувати якість товару порівняно з конкурентами, використовувати рекламу, шукати шляхи зниження собівартості.
