В Земельному кодексі України (ЗКУ) відносини громадян з державою (територіальними громадами) у зв'язку з безкоштовною передачею їм землі визначаються як "безкоштовна приватизація".
Безоплатна приватизація землі, хто має право: згідно ЗКУ Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок в межах норм встановлених ст.121.
Стаття 121 ЗКУ установлює норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Інформацію про будь-яку земельну ділянку містить земельний кадастр – складна державна система, яка регулює встановлення та припинення прав власності на землю.
Згідно ст.119 ЗКУ громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених ЗКУ.
Згідно ст.120 ЗКУ у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Тобто етапи приватизації наступні:
1. Замовник подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування
2. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою або технічної документації.
3. Замовник замовляє виготовлення технічної документації або проекту землеустрою у землевпорядній організації.
4. Якщо це проект відведення, то необхідним є отримання висновків про погодження проекту землеустрою.
5. Внесення до бази даних національної кадастрової системи відомостей про земельну ділянку (файл *.хмл) та отримання витягу.
6. Затвердження документації відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.
7. Державна реєстрація права власності.
Зараз розглядемо вторинний ринок - тобто придбання земельних ділянок на підставі нормативно-правових актів.
нією з особливостей сільськогосподарського виробництва є наявність постійного додаткового доходу в господарствах, які ведуть господарювання в кращих умовах. 166
Крім того, власність землі породжує також особливий доход. Таким доходом є земельна рента. У цілому, земельна ренти — це не трудовий доход, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю і право господарювання на землі.
В історії земельних відносин розрізняють докапіталістичну (рабовласницьку та феодальну) і капіталістичну земельну ренту. Земельна рента визнавалась і при соціалізмі.
Загалом, земельна рента за своєю природою — це не що інше, я к додаткова вартість. Причиною ж існування земельної ренти є природна й соціальна монополії, характерні для сільського господарства, які породжують відповідно три основні види земельної ренти: диференціальну, абсолютну та монопольну.
Зовні рента виявляється у формі орендної плати. Оренда виступає у вигляді відносин між власниками землі, з одного боку, та користувачами землею — з іншого.
