Екзистенція – це поняття, яке тлумачиться як людське «Я» у плані існування особистості. Зазначений термін був введений Сереном Кьеркегором, який є одним з основоположників екзистенціальної філософії.Вважаючи, що екзистенція – це вроджена властивість людської сутності, екзистенціалісти вважають людське буття відірваним від соціуму і його зв’язків, маючи на увазі індивідуально-психічні особистісні властивості і зводячи в абсолют розуміння людської особистості як окремого індивідуума.Екзистенціалізм вважають однією з провідних течій філософії Західної Європи XX ст. Особливість екзистенціального підходу до людини полягає в тому, що вивчається не людина взагалі (людський рід), а конкретна одинична жива людина. Трагічність існування людини в тому, що вона завжди чимось поглиналась, якоюсь тотальністю - родом, державою, церквою; в XX столітті людина поглинається технічною цивілізацією, яка веде з собою знеособлювання зв'язків, світові форми і катастрофи. Звідси ідея скінченності, абсурдності людського буття, її розгубленість в цьому світі і песимістичному фарбуванні всієї екзистенціальної філософії. Наприклад, істотою екзистенції називається народження, смерть, доля, любов, розпач, каяття. Модусами існування: турбота, страх, рішучість, совість, віра, ненависть, туга. Одна із центральних проблем у філософії екзистенціалізму - проблема життя і смерті. Погроза смерті, скінченності буття людини змушують її задуматися про сенс життя, повернутися від побуту, від повсякденності до самого буття, екзистенції. Гранична ситуація -поняття екзистенційно орієнтованоїфілософії та психології, яке фіксує кризові стани людини, що приводять до актуалізації особистісного начала.
Граничними ситуаціями можуть бути смерть, страждання, страх, провина, боротьба. Така ситуація ставити людину між буттям й небуттям. Граничні ситуації дозволяють людині перейти від “несправжнього” буття до справжнього, вилучають його із полону повсякденної свідомості. Згідно поглядам екзистенціалістів, цього не може зробити теоретичне, наукове мислення. Ті, чим раніше жила людина, у граничній ситуації постає перед нею як ілюзорне буття, як світло видимостей. У такій ситуації людина починає розуміти, що цей світло відділяв його від нібито реального буття, трансцендентного щодо емпіричного світу. Таким чином, граничні ситуації дозволяють особистості стикнутися із трансценденцією, Богом. Сутнісна особливість проблематики екзистенціальної філософії визначається тім, що екзистенціалісти вважають завданням філософії займатися не проблемами науки, а питаннями суто людського буття (існування, “екзистенції”).