Об'єктивний ідеалізм - це напрямок філософської думки, представники якого вважали першоосновою світу індивідуальне духовне начало. Гегель визнає первинний дух, що з'явився ще до виникнення матеріального світу, проте називає його не Бог, а «Абсолютна ідея». Головний принцип Гегеля полягає в тому, що матерія є однією з стадій розвитку свідомості. Але не індивідуальної, а знеособленої Абсолютної ідеї. Саме буття - це процес розвитку мислення. Спочатку воно робить саме себе суб`єктом пізнання, потім відчужує своє буття в якості матерії, яка починає розвиватися за законами діалектичної логіки, поки не досягає вищого ступеня розвитку - стану Абсолютного духу. Ця самосвідомість ідеї відбувається на стадії появи людини і історії. Завершується воно з виникненням філософії, яка є вищою формою пізнання. Об`єктивний ідеалізм в системі Гегеля полягає в тому, що у нього світ не протистоїть Абсолютній ідеї, а є етапом її розвитку. Відповідно, і сам цей Дух - основний зміст світового процесу. Тому все існуюче розвивається за законами мислення і має бути повністю логічним. Його внутрішній зміст теж складається з понять. Останні - не тільки форми мислення, а якісь духовні атоми, нескінченні творчі елементи, втілені в бутті. Наш розум тільки відкриває їх, а не створює для зручності.Об'єктивний ідеалізм в роботах вченого розглядає протиріччя в якості основного джерела розвитку.Особливе місце займають загальні закони розвитку, а діалектика полягає в притаманних явищам протиріччях, і таке поняття у філософській науці з'явилося вперше.Діалектичний метод і метафізична система різко протиставляються один одному, оскільки вчений визнає рух вперед, зміну об'єктивної реальності і рух світу до чогось нового. У Гегеля закони діалектики остаточно формулюються як постулати панування мислення над буттям,вони фактично є законами мислення як вищої форми пізнання. Тільки діалектичне мислення може осягнути те, що розумне, божественне, дійсне і необхідне збігаються по суті, а не за зовнішніми проявами. Формальна логіка на це нездатна, тому що вона обмежена законами мислення, діалектична ж осягає закони розвитку. Перший закон говорить про те, що поняття розвиваються від простих до складних, від конкретних до абстрактних і, навпаки, вони перетікають одне в інше. Другий закон стверджує, що кожне поняття є єдністю тотожності і відмінності .Третій закон – заперечення. Будь-яке нове поняття заперечує попереднє, в той же час щось від нього бере, а подальше повертається до першого, але вже на іншому рівні.
