Усяке знання, по Канту, починається з досвіду, але не обмежується ним, частина наших знань породжується самою пізнавальною здатністю, носить, по вираженню Канта, апріорний (додосвідний) характер. Емпіричне знання одиничне, а тому випадкове; апріорне - всезагальне і необхідне.Апріорні знання,на думку Канта, не набуваються людиною з досвіду чи шляхом навчання, а закладені в розсудок апріорно. Ці апріорно вроджені людському розсудку властивості Кант назвав категоріями чистого розсудку, іншими словами – всезагальними і необхідними категоріями наукового мислення.. Таких категорій, за Кантом, 12, що об’єднуються між собою в чотири групи: категорії Кількості (одиничного, всезагального і особливого), категорії Якості(наявність, відсутність і обмеження), категорії Відношення (субстанція/акциденція, причина/наслідок, взаємодія), категорії Модальності (можливість/неможливість, існування/неіснування, необхідність і випадковість).Апріорізм Канта відрізняється від ідеалістичного вчення про вроджені ідеї. По-перше, по Канту, додосвідні тільки форми знання, зміст цілком походить з досвіду. По-друге, самі додосвідні форми не є уродженими, а мають свою історію. Реальний зміст кантівського апріорізму полягає в тому, що людина, що приступає до пізнання, має у своєму розпорядженні визначені, сформовані до нього форми пізнання. Іммануїл Кант розробив власне вчення про моральність,в рамках якого він сформулював абсолютні принципи, які, з його точки зору, повинні управляти поведінкою моральної людини. Це так звані категоричні імперативи. Імператив в його розумінні - це правило, що містить об'єктивний примус до вчинку певного виду. Категоричним він вважається тому, що він є обов’язковим і не обґрунтовується. Даний закон має два формулювання: «чини так, щоб твоя мааксима стала загальним законом» і «чини так, щоб ти не відносився до людства в своєму лиці і в лиці іншого як не до цілі і засобу». Перше формулювання можна пояснити дуже просто — чини так, як хочеш щоб чинили із тобою. Друге формулювання полягає у тому, що не потрібно ставитися до людей як до засобу досягнення власної мети. Кант надає свого роду рекомендації людям, які живуть серед інших людей. Він прагне донести до людей важливість вчинку, які він може нести наслідки. Він закликає людей слідувати закону моральності. Недотримання закону моральності однією людиною, може відбитися на усьому людстві. Він наполягає на тому, що людина має взяти собі за правило моральну поведінку. Чинити морально. Це повинно бути для людини обов’язковим, тобто категоричним.
