Безпосередньо після капітуляції Югославії почалася серія переговорів між країнами осі, д приймалися остаточні рішення про розподіл Югославії. Л. Я. Гібіанскій виділяв серед них переговори між главами зовнішньополітичних відомств Німеччини та Італії Ріббентропом і Чіано, що пройшли у Відні 21-22 квітня. На них були в основному узгоджені кордони не тільки німецької та італійської, а й інших зон окупації на «югославському просторі» і політико-адміністративний статус різних частин, в тому числі і тих, які передавалися Угорщині та Болгарії. Дані переговори пізніше були доповнені низкою угод між Німеччиною і її союзниками.Поділ території: північна частина Словенії була включена до складу Німеччини; південна частина Словенії і Далмація - до складу Італії; більша частина Вардарской Македонії і східні райони Сербії - до складу Болгарії; Косово і Метохія, західні райони Македонії і східні райони Чорногорії - до складу Албанії. До складу Угорщини увійшли Воєводіна (Бачка) і північно-східна частина Словенії: всього 11417 кв. миль території з населеннім 1 025 508 осіб (тільки 37% з яких були угорцями за національністю).Були утворені Незалежна держава Хорватія (включаючи Боснію-Герцеговину), королівство Чорногорія (трон залишився які не зайняті) і республіка Сербія. При цьому Чорногорія була окупована італійськими військами, а Сербія німецькими, але там були створені місцеві уряди і адміністративно-державні структури, а також збройні сили.
