1.У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність. 2. У разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо суд поновлює її цивільну дієздатність. 3. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється на підставі рішення суду про поновлення цивільної дієздатності. 4. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Обставини, передбачені ст. 36 ЦК як підстави для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, a priori мають нестійкий, тимчасовий характер і у будь-який момент можуть припинитися. Відтак, у разі разі відпадіння зазначених у ст. 36 ЦК юридичних фактів законодавець передбачає можливість поновлення цивільної дієздатності особи. Таким чином, за даною статтею існують дві підстави для поновлення дієздатності фізичної особи: 1) видужання фізичної особи або таке поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому явно невдалим вбачається використання у ч. 1 ст. 38 словосполучення "та (або) керувати ними", оскільки для повної дієздатності потрібне і розуміння особою значення своїх дій і здатність керувати ними. Відсутність однієї з цих двох ознак якраз і є достатньою підставою для обмеження дієздатності особи за ч. 1 ст. 36 ЦК.
2. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. 2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. 3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. ЦК містить низку норм, присвячених порядку складання і посвідчення заповіту. Умовно їх можна розмежувати на дві групи: а) ті, які встановлюють загальні вимоги до форми заповітів та загальні засади посвідчення заповітів нотаріусом (ст. ст. 1247, 1248 ЦК); б) ті, які визначають особливості нотаріального посвідчення секретних заповітів (ст. 1249 ЦК), посвідчення заповітів при свідках (ст. 1253 ЦК), а також компетенцію щодо посвідчення заповітів іншими посадовими, службовими особами, які виконують функцію нотаріусів (ст. ст. 1251, 1252 ЦК).2. Ст. 1247 ЦК пред'являє наступні вимоги до форми та змісту заповіту: 1) письмова форма; 2) нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (ст. ст. 1251, 1252 ЦК); 3) зазначення у заповіті місця та часу його складення; 4) підписання заповіту заповідачем.Аналіз змісту Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дозволяє стверджувати, що законодавство приєднує до даних вимог також вказівку у тексті заповіту про дату та місце народження заповідача (абзац перший пункту 157 Інструкції).В деяких випадках на практиці для надання додаткової легітимності заповіту у випадку його підписання іншою особою замість заповідача нотаріус також запрошує не менш ніж двох свідків, які беруть участь у посвідченні.
3. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. 2. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Виходячи з того, що спадковий договір є нерозривно пов'язаний з особами його учасників, ЦК надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (ст. 1305 ЦК). Набувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо належне виконання розпоряджень відчужувача є з його боку неможливим. Неспроможність виконати доручені йому обов'язки може бути викликана причинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання (погіршення стану здоров'я та ін.), або суб'єктивними факторами (наприклад, бажанням набувача відмовитися від узятих на себе зобов'язань в силу того, що після укладення спадкового договору він був призначений спадкоємцем за заповітом тієї частини майна, яка не охоплена спадковим договором). 2. Слід підкреслити, що право відчужувача на розірвання договору, на відміну від аналогічного права набувача, ЦК розглядає в якості різновиду встановлених законом наслідків порушення зобов'язання (пункт перший ч. 1 ст. 611 ЦК). Разом з тим у спадковому договорі можуть бути встановлені й інші правові наслідки порушення зобов'язань як набувачем, так і відчужувачем у вигляді встановлення обов'язків щодо відшкодування ними збитків та компенсації моральної шкоди контрагенту.
