1 Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право: 1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; 2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. 2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Коментована стаття визначає обсяг цивільної дієздатності малолітніх, тобто осіб, які не досягли 14 років. Через відсутність у цієї категорії осіб життєвого досвіду, неможливість розуміти значення своїх дій та керувати ними в повному обсязі останні наділяються частковою цивільною дієздатністю, обсяг якої є порівняно невеликим.2. Такі особи мають право самостійно здійснювати дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності.Термін "дрібний побутовий правочин" - поняття оціночне і має визначатися в кожному конкретному випадку. Зміст абзацу третього ч. 1 ст. 31 ЦК дозволяє стверджувати, що правочин є дрібним побутовим, лише якщо він одночасно відповідає трьом ознакам: 1) задовольняє побутові потреби особи. При цьому вважаємо, що немає підстав визнавати нечинним правочин, якщо він вчинений з метою задоволення потреб не малолітнього, а членів його сім'ї, або і малолітнього, і членів його сім'ї спільно; 2) відповідати фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього; 3) стосуватися предмета, який має невисоку вартість. З цих ознак найбільш визначеною є перша. Побутовий характер правочину означає, що мета його укладення - задоволення звичайних регулярних побутових потреб особи та членів її сім'ї
2. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. 2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Право фізичної особи на складання, зміну або скасування заповіту входить до змісту її цивільної правоздатності (ст. ст. 25, 26 ЦК) і одним з найбільш важливих її проявів.Правом на заповіт за цієї статтею наділена особа, яка має повну цивільну дієздатність. Дана стаття не пов'язує набуття права на заповіт з віком спадкодавця, тому фізична особа має можливість скласти заповіт, внести до нього зміни та доповнення, скасувати заповіт, навіть якщо вона є неповнолітньою, проте повна цивільна дієздатність для неї виникла у зв'язку із вступом даної особи в шлюб або шляхом надання її в силу положень ст. 35 ЦК.Таким чином, повна цивільна дієздатність фізичної особи може підтверджуватись: паспортом заповідача; свідоцтвом про шлюб, відміткою про шлюб у паспорті; записом про те, що дана особа є матір'ю або батьком дитини, у свідоцтві про народження дитини; рішенням органів опіки та піклування про надання повної цивільної дієздатності; свідоцтвом про право на заняття підприємницькою діяльністю, виданим неповнолітній фізичній особі; рішенням суду про надання повної цивільної дієздатності.Однією з центральним практичних проблем посвідчення заповітів (як і інших правочинів) є відсутність у нотаріуса можливості встановити обсяг цивільної дієздатності повнолітньої фізичної особи. Проблема викликана відсутністю уніфікованого реєстру судових рішень про визнання осіб недієздатними та обмежено дієздатними. Відтак, навіть нотаріальне посвідчення заповіту аж ніяк не гарантує неможливості визнання його в подальшому недійсним внаслідок укладення його особою з недостатнім обсягом цивільної дієздатності.
3. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. 2. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.. У п'яту чергу спадкоємців за законом включаться інші родичі спадкодавця, крім тих, які спадкують в попередніх чотирьох чергах, а також утриманці, які одержують право на спадкування нарівні з родичами спадкодавця, які закликаються до спадкування. При цьому особливістю п'ятої черги є встановлення всередині її своєрідних "підчерг": родичі подальших ступені споріднення закликаються до спадкування за відсутності родичів попередніх ступенів. При цьому наявність у таких родичів права на спадкування за правом представлення згідно ст. 1266 ЦК не означає відсутність у них права на спадкування за ст. 1265 ЦК. Таким чином, у п'яту чергу спадкують наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п'ятий ступінь споріднення); троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники,
