У 1880-1890-і роки популярність революційних ідей зменшилася. Стала популярною так звана «теорія малих справ». Ліберальне народництво виступає в 80-90-х роках XIX ст. Воно стало виразником поглядів дрібної буржуазії. Головними представниками цього напряму є Н.К.Михайлівський, Кривенко, В. Б. Воронцов, Н. Ф. Данієльсон, Южаков. З середини 1880-х років головним друкованим органом ліберальних народників став журнал «Русское багатство», що видавався з 1880 артіллю письменників (М. Н. Златовратський, С. Н. Кривенко, Є. М. Гаршин і ін.). З 1893 нова редакція журналу (Н. К. Михайлівський, В. Г. Короленка, Н. Ф. Анненський) зробила його центром громадських дискусій з питань життя села.Ліберальні народники зіграли негативну роль в розвитку визвольного руху в Росії. Вони виступили в той період, коли російський пролетаріат не тільки вже сформувався, а й усвідомив себе як клас, усвідомив свою історичну місію. В основі програми ліберальних народників лежала їх теорія неможливості подальшого розвитку капіталізму в Росії. Ліберальні народники намагалися довести необхідність повернення до старих натуральним формам господарства. Наукового соціалізму Маркса вони протиставляли дрібнобуржуазний, або «міщанський соціалізм», який представляв собою не що інше, як реакційну ідеалізацію дрібної буржуазії, кулака.В 80-х і 90-х рр. розвитку народницького настрою сприяли А. Н. Енгельгардт, з його умовляннями «сісти на землю», і Лев Толстой, з його опрощення, в основі якого лежить уявлення про моральному перевазі народу над освіченими класами.
