9.Глобальні конфлікти і зміни у світі першої половини ХХ ст.Історіографія про Першу та Другу світові війни та геополітичні зміни у світі після Другої світової війни. Перша світова війна: передумови, фази, наслідки. Утворення Версальсько-Вашингтонської системи світового устрою. Нові суверенні держави на мапі Європи у міжвоєнний час. Друга світова війна: передумови, фази, наслідки. Геополітичні зміни у світі після Другої світової війни.

Історіографія про Першу та Другу світові війни

В історіографії походження Першої світової війни існують два напрямки. Представники одного з них розглядали її як природне явище, зумовлене конкретно-історичним розвитком західної цивілізації (або капіталізму європейського зразка). Складовою цього напряму була, за окремими винятками, і радянська історіографія, адже класики марксизму, зокрема Ф.Енгельс, не просто передбачили неминучість загальноєвропейської війни, але й вражаюче точно змалювали її перебіг і наслідки. За ЗО років до її початку Енгельс писав, що „для Пруссії - Німеччини неможлива вже тепер ніяка інша війна, крім всесвітньої війни. І це була б всесвітня війна небаченого раніше розміру, небаченої сили. Від восьми до десяти мільйонів солдатів будуть душити один одного і об’їдати при цьому всю Європу так дочиста, як ніколи ще не об’їдали хмари сарани. Спустошення, спричинене Тридцятилітньою війною, - стиснуте на протязі трьох-чотирьох років і поширене на весь континент, голод, епідемії, загальне здичавіння як військ, так і народних мас, викликане гострою нуждою, безнадійна плутанина нашого штучного механізму в торгівлі, промисловості і кредиті; все це кінчається загальним банкрутством; крах старих держав і їх рутинної державної мудрості, - крах такий, що корони дюжинами валяються на бруку і не знаходиться нікого, щоб підіймати ці корони; абсолютна неможливість передбачити, як це все кінчиться і хто вийде переможцем з боротьби; тільки один результат абсолютно безперечний: загальне виснаження умов для остаточної перемоги робітничого класу.

Така перспектива, якщо доведена до крайності система взаємної конкуренції у воєнних озброєннях дасть, нарешті, свої неминучі плоди. Ось куди, панове королі і державні мужі, привела наша мудрість стару Європу“5.

Представники другого напряму вважали війну 1914 - 1918 pp. Трагічною випадковістю. Прикладом може бути відома книжка американки Барбари Такман „Серпневі гармати”6.

Незважаючи на такі причини, як змагання імперських амбіцій; економічне суперництво; мілітаризм; націоналізм; протистояння військово-політичних союзів, які поділили народи Європи на ворожі табори; бажання правлячих еліт, скориставшись війною, розрядити соціальну напругу в своїх державах, яка зростала майже в усіх країнах, чимало сучасних істориків вважають, що Перша світова війна не була неминучою7. Той же Ференбах вважає війну „абсолютно безглуздою, якої можна було уповні уникнути”8. Але інші науковці продовжують наполягати, що виникнення війни було закономірним явищем, Європа тоді була „вагітна війною”.

Оригінальний погляд на походження світової війни та визначення її головних винуватців запропонував у своїй останній книзі9 сучасний російський дослідник (до речі, за походженням українець) С.Кремльов, заступник директора Інституту стратегічної стабільності Мінатома Російської Федерації.

Історіографія. Проте серед вітчизняних істориків існують різні точки зору щодо харак­теру Другої світової війни. Дехто з учених вважає, що вона поча­лася як протиборство двох коаліцій великих капіталістичних кра­їн, будучи несправедливою, імперіалістичною з двох боків, хоча особ­лива відповідальність за її виникнення лягає на гітлерівську Ні­меччину, яка очолювала блок фашистських агресорів; причому, якщо з боку держав фашистського блоку війна мала несправедливий, загарбницький, імперіалістичний характер на усьому її протязі, то зі сторони держав, які воювали проти фашистських агресорів, харак­тер війни змінювався,а саме: коли виникла загроза їх національній незалежності, вона почала перетворюватися у війну справедливу, ан­тифашистську, визвольну, а для таких країн, як Польща, Югославія, Норвегія і деяких інших, війна з самого початку була такою. Інші історики вважають помилковою концепцію про імперіалістичний характер війни з боку Англії й Франції в 1939-1941 рр., автори якої, мовляв, мимоволі ставлять на одну дошку політичні цілі фашистських і де­мократичних держав; тому, на їх думку, війна Англії та Франції, як і інших держав, проти фашизму з самого початку мала антифашистський і справедли­вий характер.

Перша світова війна: передумови, фази, наслідки.

Причини війни: 

1. Загострення всіх суперечностей у країнах капіталізму; 
2. Створення двох протиборчих блоків; 
3. Слабкі миролюбні сили (слабке робочий рух); 
4. Прагнення до поділу світу; 
· Характер війни:    
Для всіх війна носила загарбницький характер, але для Сербії - справедливий, тому що конфлікт з нею (пред'явлення ультиматуму 23 липня 1914) Австро-Угорщини був лише приводом для початку військових дій. 

Війну можна розділити на три періоди:   

Протягом першого періоду (1914-1916) Центральні держави домагалися переваги сил на суші, а союзники панували на морі. Цей період завершився переговорами про взаємоприйнятні світі, але кожна з сторін все ще сподівалася на перемогу. 
У наступний період (1917) відбулися дві події, які призвели до дисбалансу сил: перше - вступ у війну США на боці Антанти, друге - революція в Росії та її вихід з війни.         
Третій період (1918) почався останнім великим настанням Центральних держав на заході. За невдачею цього наступу пішли революції в Австро-Угорщині та Німеччині і капітуляція Центральних держав. 

Перша світова війна була закономірним результатом гострих суперечностей між великими світовими державами. Ще у 1879 р. Німеччина уклала військовий союз з Австро-Угорщиною, а у 1882 р. - з Італією. Так виник Троїстий союз, до якого згодом приєдналася Туреччина. У1904-1907 рр. сформувався союз Англії, Франції та Росії - Антанта.  

            Головним був англо-німецький економічний, військово-морський і колоніальний антагонізм. Німеччина мріяла захопити значну частину колоній Англії. Обидві країни, що боролися за перевагу на морях, нарощували свої військово-морські сили. Франко-німецькі суперечності почалися через землі, відібрані у Франції після франко-прусської війни 1870-1871 рр.      
            Влітку 1914 р. суперечності між двома воєнно-політичними блоками європейських держав - Троїстим союзом і Антантою - загострилися до краю. За підтримки Німеччини Австро-Угорщина почала відкрито готуватися до війни проти Сербії. Поблизу сербського кордону австрійські війська проводили маневри. Наслідник австрійського престолу, войовничий Франц Фердінанд прибув із візитом до столиці Боснії Сараєво. Патріотичні кола Сербії розцінили це як виклик. 28 червня 1914 р. Франца Фердінанда вбив член сербської націоналістичної організації "Млада Босна" Г. Принцип. Заручившись підтримкою Німеччини, австрійський уряд поставив Сербії жорсткий ультиматум.
Союзниця Сербії Росія спробувала владнати конфлікт мирним шляхом, запропонувавши проект дипломатичного демаршу країн Антанти. Однак союзники відмовились, а президент Франції Пуанкаре наполягав на проведенні "твердої" політики щодо австро-німецького блоку.
Незважаючи на те, що Сербія погодилася майже з усіма вимогами ультиматуму, 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила їй війну. Росія почала загальну мобілізацію. 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії і відповідно до свого стратегічного плану розташувала війська на західних кордонах. З серпня вона оголосила війну Франції, а перед Бельгією висунула вимогу пропустити свої війська через її територію. З вимогою поважати нейтралітет Бельгії виступила Англія. Порушення нейтралітету Бельгією стало приводом для оголошення Англією 4 серпня війни Німеччині. Так почалася Перша світова війна.

Утворення Версальсько-Вашингтонської системи світового устрою.

Версальсько-Вашингтонська система устрою світу була створена державами-переможцями після 1-ї світової війни. Серед цих держав, перш за все, були Великобританія, Франція, США і Японія. Її метою було закріплення переділу світу. По суті, вона була спрямована не тільки проти країн, які програли війну, але і проти Радянського Союзу. Також система прагнула зберегти залежність і придушити визвольний рух у колоніях.

Основою системи в Європі став Версальський мирний договір 1919 року, а також Сен-Жерменський (1920), Нейіскій (1919), Тріанонський (1920), Севрський (1920) мирні договори і угоди, які були прийняті в ході Вашингтонській конференції 1921-22 рр.. Однак незважаючи на досягнення, Версальсько-Вашингтонська система виявилася досить нетривкою, що призвело до її падіння та початку ще більш кровопролитної війни.

Початок системи було закладено рішеннями Паризької та Вашингтонської конференцій. Створення її дозволило істотно розрядити напруженість у світі, існувала після війни. Необхідно було оновлювати принципи міжнародних відносин, що і відбилося в головних положеннях, прийнятих державами. Були визнані права на самовизначення всіх народів, категорична відмова від воєн як засобу вирішення існуючих у світі конфліктів.

Важливою подією цього часу було створення Ліги Націй. Низка європейських країн отримали незалежність, визнану на міжнародному рівні.

Нові суверенні держави на мапі Європи у міжвоєнний час.

Міжвоєнний період – це процес становлення нових незалежних держав Центральної та Східної Європи, Польщі, Чехо-Словаччини, Угорщини, Югославії та Болгарії. Більшість з них виникли на теренах колишньої Австро-Угорської імперії та були складовими елементами Версальсько-Вашингтонської системи. Одні з цих країн будуть розвиватися демократичним шляхом та стануть жертвами агресії, а в інших встановляться авторитарні профашистські режими.

Друга світова війна: передумови, фази, наслідки.

Причини:

 Версальсько-Вашингтонська система, що встановила «несправедливі», з погляду деяких країн, кордони (серед іншого — недостатнє врахування етнічного принципу) та систему економічних і політичних взаємин;

·         фашистські та мілітаристські держави, а також ті, що програли війну, на чолі з Третім Рейхом, Королівством Італія і Японською імперією були невдоволені Версальською системою і прагнули до нового перерозподілу світу, до захоплення колоній, джерел сировини і ринків збуту, які тоді знаходилися переважно під контролем Великої Британії, Французької республіки, США і СРСР;

·         пропаганда СРСР «світової революції» та практична діяльність у напрямку її підготовки (прийняття «Програми світової революції», спроби експорту революції);

·         неефективність Ліги націй;

·         загострення суперечностей між великими державами через глибоку економічну кризу;

·         політика потурання агресорам, яку проводили Велика Британія, Французька республіка та СРСР[3] сподіваючись вгамувати їхні апетити.

Періодизація ;

І етап. 1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р. Напад Німеччини на Польщу, а згодом і на СРСР. Вступ у війну Англії та франції. Загарбання гітлерівською Німеччиною континентальної частини Європи. Повітряна війна над Англією. Боротьба за Атлантику. Приєднання до СРСР Західної України та Західної Білорусії, частини Фінляндії, Бессарабії, Північної Буковини та Прибалтики.

II етап. 22 червня 1941 р. - 19 листопада 1942 р. Напад Німеччини та її союзників на СРСР. Зрив планів «блискавичної війни». формування Антигітлерівської коаліції.

III етап. 19 листопада 1942 р. - 1943 р. Докорінний перелом у ході війни (Сталінградська, Курська битви; битва під Ель-Аламейном і розгром німецько-італійських військ у Північній Африці; поразка японського флоту в битвах біля атола Мідуей і Кораловому морі, перемога англо-американських військ у битві за Гуадалканал). Перехід стратегічної ініціативи на бік країн Антигітлерівської коаліції.

IV етап. Кінець 1943 р. - 9 травня 1945 р. Наступ країн Антигітлерівської коаліції по всіх фронтах. Розвал блоку фашистських держав. Звільнення народів Європи від гітлерівського поневолення. Розгром і капітуляція гітлерівської Німеччини.

V етап. 9 травня -2 вересня 1945 р. Завершення бойових дій в азіатсько-тихоокеанському регіоні. Розгром і капітуляція Японії.

Наслідки :

• Ряд раніше залежних країн отримали незалежність.
• Величезні людські і матеріальні втрати, ряд країн майже повністю зруйновані, знищені визначні культурно - історичні цінності.
• Народне господарство майже всіх держав Європи в занепаді.
• Ряд територіальних змін в країнах Європи.
• Посилення авторитету СРСР і соціалістичних партій.

Геополітичні зміни у світі після Другої світової війни.

Друга світова війна своїм результатом мала повну зміну системи міжнародних відносин, перерозподіл сил та сфер впливу у світі. Головна зміна полягала у трансформації системи міжнародних відносин з мультиполярної до біполярної. Це відбулося через ряд факторів. 

По-перше із списку великих держав випали Німеччина, Італія, та Японія, а Франція і значною мірою Велика Британія ослабили свої позиції. Якщо Німеччина (і Італія) потерпіла поразку у війні, то Франція та Британія були виснажені війною, їх економіка була підірвана, а борги були велетенськими. 

По-друге на світову арену рішуче вийшли США, які зазнали незначних втрат від війни, зате їх економіка процвітала протягом всієї війни завдяки військовим поставкам. На кінець війни США були найбагатшою і найсильнішою як в економічному так і у військовому плані країною (до 1949р. США мали монополію на ядерну зброю). Окрім того США відмовились від доктрини Монро, що відкривало їм шлях до того аби стати світовим центром сили. 

По-третє суттєво збільшилась роль СРСР, який незважаючи на виснаженість війною був переможцем у війні і під його окупацією на кінець війни знаходилося значна частина Європи. Окрім того СРСР у 1949 р. створив власну ядерну зброю. В наслідок цього утворилося два полюси сили навколо яких групувалися інші держави.

Другим аспектом повоєнних змін став крах колоніальної системи. Це сталося в результаті поразок метрополій у війні, або сильного їх послаблення. Утворилася маса нових незалежних держав, які сформували у рамках біполярної систему третій міні-полюс сили – рух неприєднання.