Розповідь. Метод належить до словесних методів усного викладу навчального матеріалу. Провідна функція - навчальна. Супутні функції - розвивальна, виховна, мотиваційна, контрольно-корегуюча.
Розповідь - це монологічний виклад навчального матеріалу, який використовується для послідовного, систематизованого, дохідливого, емоційного повідомлення знань. Здебільшого розповідь використовується для викладу описового навчального матеріалу, зокрема даних про географічне положення і природні умови тієї чи іншої країни; фактів і прикладів з історії наукових відкриттів у курсах біології, хімії, фізики, математики, короткої біографії письменника тощо.
У чистому вигляді розповідь використовується зрідка. Найчастіше вона містить міркування учителя, аналіз фактів, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається.
Ефективність розповіді залежить головним чином від того, наскільки слова і вислови, які використовує педагог, відповідають суб'єктному досвіду учня, рівню його розвитку, а також від уміння учителя розповідати. Зміст розповіді повинен розширювати і збагачувати досвід школяра новими елементами. На прикладі розповіді вчителя він вчиться логічно, переконливо будувати свою мову, грамотно висловлювати думки.
Розповідь повинна бути короткою (до 10 хв.), пластичною, відбуватися на позитивному емоційному фоні. її ефективність залежить від поєднання її з іншими методами навчання - ілюстрацією, обговоренням, а також від умов - місця і часу, які обрав учитель для розповіді про ті чи інші факти, події, ситуації.
Бесіда. Провідна функція даного методу - спонукальна, водночас він успішно виконує й інші функції. Бесіда - діалогічний метод викладу навчального матеріалу. Суть бесіди в тому, щоб за допомогою цілеспрямованих і вміло поставлених питань спонукати учнів до актуалізації (пригадування) вже відомих знань і досягти засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень. Метод найчастіше застосовується тоді, коли нова тема є порівняно не складною, а в учнів уже склалися про неї певні уявлення або усталилися життєві спостереження, які дозволяють осмислити і засвоїти знання евристичним шляхом. За призначенням виділяють бесіди вступні або організаційні, повідомлення нових знань (сократичні, евристичні та ін.); синтезуючі або закріплюючі; контрольно-коректуючі.
За формою бесіда може бути індивідуальною (якщо питання адресуються одному учневі), груповою (питання звернені до групи учнів) і фронтальною (питання адресовані всім учням класу).
Успіх проведення бесіди значною мірою залежить від правильного формулювання питань. Вони повинні мати логічний зв'язок між собою, розкривати в сукупності суть проблеми, яка вивчається, сприяти засвоєнню знань в системі. За змістом і формою питання мають відповідати рівню розвитку учнів. Легкі питання не стимулюють активної пізнавальної діяльності, серйозного ставлення до пізнання.
Важливою є техніка постановки питань. Кожне питання ставиться перед усім класом для того, щоб учні готувалися до відповіді. І тільки після невеликої паузи для обдумування викликається учень для відповіді. При цьому питання повинні бути короткими, чіткими, змістовними і сформульованими так, щоб в учня виникала думка.
Успіх бесіди залежить і від контакту з класом. Необхідно, щоб усі учні брали активну участь в бесіді, уважно слухали питання, обдумували відповіді, аналізували відповіді своїх товаришів, намагались висловити власну думку. Кожна відповідь уважно вислуховується. Правильні відповіді схвалюються, помилкові, або неповні - коментуються, уточнюються. Учневі, який відповів неправильно, пропонується самому знайти помилку, і лише тоді, коли він не зможе цього зробити, підключають на допомогу товаришів.
Бесіда є неекономним і складним методом навчання. Вона вимагає часу, відповідних умов, напруження сил, а також високого рівня педагогічної майстерності.
Лекція Від інших методів словесного викладу вона відрізняється: а) більш строгою структурою; б) логікою викладу навчального матеріалу; в) великим обсягом інформації, яка повідомляється; г) системним характером викладу знань. Предметом шкільної лекції здебільшого є опис складних систем, явищ, об'єктів, процесів, наявних між ними зв'язків і залежностей, головним чином, причиново-наслідкового характеру. Очевидно, що лекція доречна лише в старших класах, коли учні вже мають необхідний для сприймання і осмислення матеріалу лекцій рівень підготовки. Лекція використовується для викладу більшого за обсягом матеріалу, займає цілий урок, а інколи й парні уроки.
Освітній результат лекцій досягається завдяки завданням, які організовують навчально-пізнавальну діяльність школярів під час і після лекції. їх види можуть бути такими: відповісти на питання, які наперед записані на дошці; записати на дошці план лекції; самостійно скласти план лекції (простий чи складний); в кінці заняття ці плани зачитати і порівняти; відтворити в зошитах основний зміст лекції (конспект, схема, таблиця, символічний малюнок); подумати і поставити свої запитання за змістом лекції; зробити власні висновки з лекції, відобразити особистий погляд на проблему у вигляді міні-твору; сформулювати проблему на завтра.
Навчальна дискусія поступово входить у практику нашої школи. У навчальних закладах західного світу вона давно й успішно забезпечує хороші результати там, де інші методи виявляються менш ефективними. Суть даного методу полягає в обміні поглядами з конкретної проблеми, створенні ситуації пізнавальної суперечки. Для такої суперечки використовуються факти різних наукових точок зору з тієї чи іншої проблеми. Наприклад, учні висловлюють різні думки щодо причин зміни клімату на Землі, різні концепції походження людини і под. Ситуація протилежних думок, наукової суперечки мимоволі привертає їхню увагу до теми. На цій основі виникає більший інтерес як до теми, так і до процесу учіння. Крім того, за допомогою дискусії учні набувають нових знань, вчаться їх обстоювати, стверджуються у власній думці.
Важливою умовою ефективності навчальної дискусії є попередня змістовна підготовка, яка полягає в накопиченні необхідних знань з теми дискусії, а також формальна підготовка - у формі викладу цих знань.
Впровадження цього методу вимагає дотримання таких педагогічних умов:
1) до відома учнів доводяться правила проведення дискусії; кожна думка важлива; не бійся висловлюватися, ми всі партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; говори чітко, ясно, красиво; вислухав, висловився, вислухав; тільки обґрунтовані докази; вмій погодитися і не погодитися;
2) створюється і постійно підтримується доброзичлива атмосфера в колективі;
3) включаються в роботу всі учні; школярі з великим рівнем контактності виявляють вищу активність, ніж замкнені і слабкі, тому їх слід постійно "втягувати" в роботу, створювати для них ситуації успіху;
4) постійно контролюється процес навчання, досягнення поставлених завдань.
Без цього дискусія стає безпредметною, беззмістовною, заплутаною і суперечливою. Дискусію застосовують при вивченні всіх навчальних дисциплін, починаючи з школи другого ступеня, а повного обсягу її використання досягають у старших класах. Учнів навчають мистецтву ведення дискусії.
Метод створює атмосферу творчої невимушеності, допомагає кожному учневі виявити свої можливості.
Дебати - метод навчання, який використовується після вивчення певного навчального матеріалу. Для ведення дебатів створюються групи учнів, які повинні співпрацювати у процесі пошуку і підготовки своїх аргументів. У процесі дебатів важливо більше опиратися на факти та знання, ніж на формальне обговорення. Структура дебатів заохочує учнів наводити переконливі аргументи.
