Температура тіла людини підтримується на відносно постійному рівні, незалежно від коливання температури зовнішнього середовища.
Постійність температури називають ізотермія. Вона властива тільки теплокровним тваринам (гомойотермним). Вона відсутня у холоднокровних (пойкілотермних) тварин. Ізотермія необхідна для нормального функціонування органів людини. При зміні температури організму змінюються структура і функції білків, нуклеїнових кислот, швидкість ферментативних реакцій, проникність клітинних мембран. Перегрівання організму називається гіпертермія (температура тіла вище 37 град), а охолодження – гіпотермія (температура тіла нижче 35 град). Для людини верхній, смертельний поріг становить 43 град, а нижній – 26 град, при якій зупиняється серце.
У гомойотермних організмах температура різних частин тіла є різною.
Температура шкіри – 28 град. на кистях, 33 град – на тулубі і голові (залежить від температури зовнішнього середовища). Температура м’язів і внутрішніх органів вища і постійна (найвища у печінці – 38 град).
На практиці температуру тіла визначають у пахвовій ямці (36,6*С), у порожнині рота (36,7 – 37 *С), в прямій кишці (37,3-37,6*С). Температура тіла коливається протягом доби. Найнижча температура спостерігається о 3-4 годині ночі, потім вона поступово підіймається, доходячи до найвищого рівня о 16-й годині, і знову починає знижуватися. Коливання добових температур становить 1,0 *С. Температура тіла може різко підвищуватися до 38-39 град при м’язовій роботі.
Температура тіла людини – результат рівноваги між теплоутворенням і тепловіддачею всього організму. Це досягається за допомогою фізіологічних механізмів терморегуляції (нервових і ендокринних).
