Вуглекислий газ транспортується наступними шляхами:
1. Розчинений у плазмі крові – близько 25 мл/л.
2. Зв’язаний з гемоглобіном (карбгемоглобін) – 45 мл/л.
3. У вигляді солей вугільної кислоти – бікарбонати калію та натрію плазми крові – 510 мл/л.
Таким чином, у стані спокою венозна кров транспортує 580 мл вуглекислого газу в 1 л. Основною формою транспорту СО2 є бікарбонати плазми, що утворюються завдяки активному протіканню карбоангідразної реакції.
В еритроцитах міститься фермент карбоангідраза (КГ), який каталізує взаємодію вуглекислого газу із водою з утворенням вугільної кислоти, що дисоціює з утворенням бікарбонатного йона та протона.
Бікарбонат всередині еритроцита взаємодіє з йонами калію, що виділяються з калієвої солі гемоглобіну при відновленні останнього.
Так всередині еритроцита утворюється бікарбонат калію.
Але бікарбонатні йони в еритроциті утворюються в значній концентрації і тому за градієнтом концентрації (в обмін на йони хлору) надходять у плазму крові. Так у плазмі утворюється бікарбонат натрію. Протон, що утворився при дисоціації вугільної кислоти, реагує з гемоглобіном з утворенням слабкої кислоти ННb.
В капілярах легень ці процеси йдуть в зворотньому напрямку. З йонів водню та бікарбонатних йонів утворюється вугільна кислота, котра швидко розпадається на вуглекислий газ та воду. Вуглекислий газ видаляється назовні.
Отже, роль еритроцитів у транспорті вуглекислоти така:
- Утворення бікарбонатів NaHCO3; KHCO3;
- утворення карбгемоглобіну.
- Карбоангидраза прискорює реакції утворення Н2СО3 в 10000 рази.
Обмін газів у тканинах.
Обмін газів між кров’ю капілярів і тканинами здійснюється завдяки дифузії газів внаслідок градієнта напруги О2 і СО2
Віддачу кисню тканинам виражають коефіцієнтом утилізації кисню (КУО2).
Виражають КУО2 в відсотках. У стані спокою він складає 30 – 35 %, тобто тканини споживають 30 – 35 % кисню, що міститься в артеріальній крові. При фізичному навантаженні КУО2 збільшується; при дуже інтенсивній роботі він складає 70 – 75 %.
