Фонокардіографія – метод реєстрації звукових явищ, що виникають у серці при його діяльності. Вона є суттєвим доповненням до аускультації серця, тому що дозволяє реєструвати звуки, які не сприймаються людським вухом. Слуховий аналізатор людини здатний сприймати звукові коливання в широкому діапазоні – від 16 до 20 000 Гц, але сприйняття їх неоднаково. Краще уловлюються звуки з частотою коливання близько 2000 Гц. Низькочастотні коливання сприймаються набагато гірше. Тому при аускультації серця практично не вислуховуються звуки з малою частотою коливання: III і IV тони, низькочастотні компоненти I і II тонів, низькочастотні шуми. При фонокардіографії звукові коливання, що у серці, реєструються у вигляді кривої – фонокардіограмми (ФКГ) за допомогою апарату – фонокардіографію. Він складається з мікрофона, підсилювача, системи частотних фільтрів і реєструючого пристрою.
