Для закріплення кров'яного згустка існує другий механізм, коагуляційний гемостаз, направлений на утворення фібрину. Цей механізм забезпечують 12 факторів: міжнародний комітет з гемостазу і тромбозів присвоїв римську нумерації плазменним факторам з додаванням будови «а» у випадку їх активації:
І – фібриноген.
ІІ – протромбін.
ІІІ – тромбопластин тканинний.
ІV – іони кальцію.
V – проакцелерин або лабільний фактор.
VІ – знятий з класифікації, після більш детального вивчення.
VІІ – проконвертин, стабільний фактор.
VІІІ – антигемофільний глобулін А.
ІХ – тромбопластин плазменний або фактор Крістмаса, антигемофільний фактор В.
Х – протромбіназа, фактор Стюарта-Прауера.
ХІ – плазменний попередник тромбопластину (антигемофільний фактор С).
ХІІ – фактор Хагемана, контактний фактор.
ХІІІ – фібринстабілізуючий фактор.
За функціональними властивостями всі фактори, які приймають участь у зсіданні крові, можна поділити на наступні групи:
І. Білки-ферменти. Це в основному протеолітичні ферменти: ІІ, ІІІ, VІІ, ІХ, Х, ХІ, ХІІ. Один фактор (ф. ХIІІ) є трансферазою.
Усі вказані ферменти містяться в крові й тканинах у неактивній формі. Їх активація досягається протеолітичним відлущенням пептидів, які закривають активний центр ферментів. Таке відлущення відбувається за участі активованого попереднього фактору зсідання (активної протеази). Таким чином, реакції активації зсідання крові мають каскадний, ланцюговий характер.
ІІ. Неферментативні білки-акцелератори (білки-пришвидчувачі). До них відносяться V і VІІІ фактори. Вони в сотні разів пришвидчують ферментативні реакції зсідання крові. На відміну від ферментів вони використовуються в процесі коагуляції крові.
Більшість факторів зсідання синтезуються в печінці. Їх розділяють на дві групи:
а) вітамін К-залежні: ІІ, VІІ, ІХ, Х. Вітамін К в коферментній формі входить в склад печінкових карбоксилаз, які приймають участь в утворенні вказаних факторів.
Основи сучасної теорії зсідання крові були закладені в минулому столітті А.А.Шмідтом і доповнені його учнем Моравцем. Згідно цієї теорії зсідання крові (коагуляційний гемостаз) протікає в 3 фази.
б) зовнішній механізм першої фази;
Фаза 1. Активування протромбінази (утворення тромбінази, а точніше комплексу). Механізм активування протромбінази довго залишався невідомим. У даний час вважається, що є 2 різних механізми активування протромбінази. Один з них позначається як "зовнішній механізм", оскільки запускається поступанням з тканин у плазму тканинного тромбопластину, що являє собою частинки клітинних мембран, які утворилися при пошкодженні стінок судин. Тканинний тромбопластин (фактор ІІІ) взаємодіє з VІІ фактором, активує його. Фактор ІІІ, активний VІІ і іони Са2+ утворюють комплекс:
VІІ а + ІІІ + Са2+
Цей комплекс активує фактор Х.
в) внутрішній механізм першої фази;
“Внутрішній механізм”. Тромбоцитарний тромбопластин (фаза 3) активує фактор ХІІ. Вслід за фактором ХІІ послідовно активуються ХІ і ІХ фактори. На основі ІХа фактора утворюється комплекс:
ІХа + VІІІ + Са2+, який активує фактор Х.
г) протікання другої та третьої фаз;
Активований фактор Х володіє тромбіназною активністю, але вона підсилюється в 1000 разів фактором V в присутності іонів кальцію. Тому говорять за тромбіназний комплекс. Поява тромбіназного комплексу знаменує початок ІІ фази – зсідання крові – утворення тромбіну. Порівняно з першою фазою цей процес протікає практично миттєво – декілька секунд. Утворюється тромбін з протромбіну (фактор ІІ).
На І і ІІ фазу впливає вміст вітаміну К, оскільки VІІ, Х, ІХ фактори є К-залежними.
ІІІ фаза зсідання крові – утворення фібрину. Під цією дією утвореного в другу фазу тромбіну, що має ферментні властивості, наступає утворення фібрину.
Перший етап в утворенні фібрину – це є розщеплення фібриногену до мономерів А і В.
Другий етап. Мономери фібрину, так би мовити, шикуються паралельно один одному під дією електростатичних сил і утворюють фібрин – полімер. На цьому етапі утворений фібрин полімер є розчинним – фібрином S (solubile).
Третій етап. Іде перетворення розчинного фібрину-S у нерозчинений фібрин – І (Insolubile). Для цього необхідним є фактор ХІІІ – фібрин-стабілізуючий, що активується тромбіном в присутності кальцію. У результаті протікання коагуляційного механізму – утворюється згусток крові. Тромбоцити згустка виділяють тромбостенін, що веде до його ущільнення, або як називають ретракції згустка (retractio – лат. – стягнення, скорочення). Це відбувається в основному за рахунок змін ниток фібрину, що наближаються одна до одної, скорочуються. Це сприяє стягненню країв рани, що полегшує її закриття сполучнотканинними клітинами.
Отже, тромбоцити - кров’яні без’ядерні пластинки діаметром 2-5 мк, товщиною -0,5-0,75 мк. В 1мм3 міститься 200-400 тис. тромбоцитів. Утворюються вони у червоному кістковому мозку та селезінці, циркулюють у крові протягом 8-12 діб, руйнуються у селезінці, печінці, легенях.
Функції тромбоцитів: 1) трофічна - «виливаючи» у клітини свій вміст, зокрема, фактор росту, зміцнюють стінки судин; 2) регуляційна - завдяки наявності на мембранах біологічно активних речовин регулюють процеси росту й розвитку клітин; 3) гемостатична - беруть участь у зупинці кровотечі та у зсіданні крові.
Основною функцією тромбоцитів є гемостаз, або коагуляція (зсідання крові). Це відбувається завдяки спроможності тромбоцитів до швидкого руйнування під час контакту з пошкодженою стінкою кровоносної судини. Зупинка кровотечі проходить у два етапи:
1-й етап - судинно-тромбоцитарний гемостаз. Його фази: 1) рефлекторний спазм судин (із зруйнованих тромбоцитів виділяються звужувальні речовини - серотонін, тромбоксин); 2) адгезія - приклеювання тромбоцитів до місця ушкодження; 3) зворотна агрегація тромбоцитів - скупчення тромбоцитів у наслідок чого формується первинний, або білий, тромб; 4) необоротна агрегація тромбоцитів - зміцнення білого тромбу під дією тромбіну (утворення тромбоцитарного тромбу); 5) ретракція тромбоцитарного тромбу - зменшення розмірів і ущільнення згустку.
2-й етап - коагуляційний гемостаз. Його фази: 1) утворення ферменту протромбінази з мембран ушкоджених тканин, стінок судин, а також із зруйнованих тромбоцитів і еритроцитів; 2) утворення тромбіну - під дією протромбінази білок плазми крові протромбін переходить в активний стан - утворюється тромбін; 3) перетворення фібриногену на фібрин - під впливом тромбіну, у присутності Са+, білок плазми крові фібриноген перетворюється на фібрин. Нитки фібрину склеюються і у такий спосіб утруднюють (руйнують формені елементи) вихід крові. Порушення здатності крові зсідатися називається гемофілією.
Зсідальна система спроможна за якусь мить перетворити всю кров організму на згусток. Щоб цього не відбулося зсідальна система крові надійно контролюється антикоагулянтною системою, яка має багато гальмівних механізмів, серед яких виділяють три основних: 1) відштовхування тромбоцитів від стінок судин (неушкоджена судина і тромбоцити негативно заряджені); 2) антитромбіновий ефект - у плазмі крові є спеціальний білок антитромбін, який нейтралізує тромбін; 3) гепарин - особливий білок (синтезується, наприклад, базофілами), який гальмує утворення протромбінази.
