Функціональна організація спинного мозку (СМ). Значення цього відділу ЦНС полягає в тому, що тільки через нього головний мозок може керувати позою і рухами. Лише через СМ надходять до головного мозку імпульси від рецепторів м’язів і шкіри. Проте СМ має і певну автономію – він може самостійно керувати деякими найпростішими рухами завдяки своїй рефлекторній діяльності.
СМ розташований у хребетному каналі. Він має сегментарну будову. Під сегментом СМ розуміють ділянку його сірої речовини, яка відповідає положенню пари спинномозкових нервів. Його задні корінці утворені аферентними нейронами, передні - еферентними. Серед мотонейронів СМ розрізняють великі клітини - α-мотонейрони і дрібні клітини - γ-мотонейрони. За характером впливу на м’язи виділяють повільні (тонічні) і швидкі (фазичні) α-мотонейрони, які іннервують різні волокна м’яза. Тонічні α-мотонейрони, забезпечують тонус м’язів, фазичні – швидке скорочення. γ-Мотонейрони регулюють чутливість м’язових рецепторів - пропріорецепторів (Пр).
Функціональне значення Пр полягає в тому, що за їх участю відбувається оцінка просторової точності рухів, міри м’язового напруження, швидкості переміщень. Завдяки цій зворотній інформації скоріше утворюються рухові навички. Пр поділяються на три групи: 1) м’язові веретена - інформують ЦНС про зміни довжини м’яза і швидкості рухів; 2) сухожильні органи Гольджі - реагують на величину і швидкість напруження м’яза; 3) рецептори суглобів - інформують ЦНС про величину кута суглоба і швидкість руху в суглобі.
Функціі СМ поділяються на дві групи - рефлекторну та провідникову. Рефлекторні реакції СМ поділяють на тонічні та фазні. Тонічні рефлекси СМ забезпечують перерозподіл тонусу м’язів при зміні положення частин тіла або тіла в цілому (наприклад, міотатичні, шийні, рефлекс опори та ін.) Фазні рефлекси СМ зумовлюють короткочасне скорочення м’язів. До них належать: 1) сухожильні (колінний, ахіловий, ліктьовий та ін.); 2) шкірні (черевний, підошовний та ін.); 3) розгинальні перехресні - згинання однієї кінцівки супроводжується скороченням м’язів-розгиначів протилежного боку; 4) ритмічні (рухи кінцівок під час ходьби чи бігу) - виконуються по механізму реципрокної іннервації, тобто імпульс по еферентному волокну спрямовується не лише до м’язів-згиначів, але й по колатералях, активізуючи гальмівні клітини Реншоу, до м’язів-розгиначів, що викликає їхнє гальмування.
Провідникова система СМ. У білій речовині СМ, яка локалізована по краях сірої, проходять нервові волокна, які утворюють висхідні та низхідні шляхи СМ. Найважливішими з висхідних шляхів є: 1) тонкий та клиноподібний пучки (несуть інформацію від рецепторів шкіри, м’язів, сухожилків і спрямовують у довгастий мозок); 2) спинно-мозочковий шлях; 3) спинно-таламічний шлях (передає імпульси від рецепторів больової та температурної чутливості). До найважливіших низхідних належать кортико-, рубро- та вестибуло-спинальні шляхи
Рухова сенсорна система (РСС), або пропріорецептивна. Її значення полягає в тому, що імпульсація, яка надходить через неї, потрібна для підтримання тонусу м’язів, збереження положення тіла. Під час рухів РСС здійснює зворотні зв’язки, інформуючи ЦНС про якість виконання вправ. Відсутність зворотніх зв’язків через РСС значно порушує координацію рухів.
М’язова діяльність є одним з головних стимуляторів функцій вегетативних органів. Імпульсація, яка надходить в ЦНС під час роботи через РСС, посилює функції серцево-судинної, дихальної, видільної та інших систем (моторно-вісцеральні реакції). Після завершення роботи збільшується потреба в їжі і посилюється діяльність травних органів. Робота внутрішніх органів, в свою чергу, може спричинювати рухові реакції (вісцеромоторні рефлекси).
Спортивне тренування підвищує чутливість РСС, тобто знижуються абсолютні пороги подразнення. Це виявляється, зокрема, в тому, що спортсмен відчуває найменші відхилення в положенні тіла або в рухах.
