Перикардит – це інфекційне або неінфекційне запалення вісцерального та парієнтального листків перикарда, що проявляється фіброзними змінами та/або скупченням рідини в порожнині перикарду.
Класифікація:
1. Етіологічна характеристика:
- перикардит при бактеріальних інфекціях;
- перикардит при інфекційних та паразитарних хворобах;
- перикардит при інших захворюваннях;
- перикардит неуточнений.
2. Патогенетичні та морфологічні варіанти:
- хронічний адгезивний;
- хронічний констриктивний;
- гемоперикард;
- гідроперикард
3. Характер перебігу:
- гострий;
- хронічний;
- прогресуючий
4. Ступінь вираженості:
- незначний;
- помірний;
- виражений
Діагностичні ознаки:
клінічні: біль в грудній клітині, задишка, лихоманка, міалгії;
фізикальні: шум тертя перикарду, перкуторне збільшення перикардіальної тупості, послаблення серцевих тонів, набухання шийних вен;
інструментальні: ЕКГ-зміни (коритоподібний підйом сегменту ST, динамічний характер змін), ЕхоКГ (випіт в перикардіальній порожнині), рентгенологічні зміни (збільшення розмірів серцевої тіні, згладження талії серця)
лабораторні: туберкулінові проби (для діагностики туберкульозу), посів крові (інфекційний ендокардит), вірусологічні дослідження, діагностика антинуклеарних АТ, ревматоїдного фактору, підвищеного рівня ШОЕ (СКВ, ревматоїдний артрит), визначення антистрептолізину-О (ревматизм), визначення рівня гормонів щитовидної залози (гіпотиреоз), визначення рівня креатиніну (уремія);
перикардіоцентез та біопсія перикарду
ДІАГНОСТИКА
1. Скарги та анамнез: біль в грудній клітці, за грудиною або у лівій половині прекардіальної ділянки, може ірадіювати у спину, мати плевральний або ішемічний характер, залежати від положення тіла, задишка, парадоксальний пульс.
2. Клінічне обстеження: послаблення обох тонів серця, шум тертя перикарду, набухання шийних вен, ↓Атс на вдиху.
3. Лабораторне обстеження: неспецифічні.
4. Імунологічне дослідження.
5. ЕКГ: - конкордантний негативний сегмент ST з опуклістю донизу в стандартних та грудних відведеннях з переходом у високий позитивний Т
- Через 1-2 дні сегмент ST спускається нижче ізолінії, випинається догори, потім впродовж декількох днів повертається до ізолінії, що однак не свідчить про покращення.
- Позитивний Т сплощується та через 10-15 діб стає двохфазним або негативним в тих вдведеннях, в яких мала місце динаміка сегмента ST. В подальому ЕКГ приходить до норми.
- Відсутні зміни комплексу QRS.
6. УЗД серця: потовщення листків перикарду, наявність рідини.
7. Рентгенографія ОГК: зображення серця може варьювати від нормального до появи силуету «пляшка з водою», можна вивити супутні захворювання легень та органів середостіння.
8. Пункція перикарду з цитологічним дослідженням випоту.
9. КТ або МРТ.
ЛІКУВАННЯ
1. Етіологічне лікування: антибіотики у відповідності до виявленого збудника)
2. НПЗЗ (перевагу надають ібупрофену, аспірину)
3. ГКС (60-70 мг преднізолону на добу) у випадку перикардиту на тлі системного захворювання сполучної тканини, уремії. Іноду застосовують внтрішньоперикардіальне введення.
4. Оперативне лікування констриктивного перикардиту.
5. Симптоматичне лікування СН: іАПФ, бета-адреноблокатори, салуретики
6. Лікування аритмій (аміодарон)
7. Антикоагулянти непрямі (при ФП, тромбоемболічних ускладненнях)
8. Метаболічна терапія.
