Мистецтво як предмет інвестування.

1. Поняття інвестицій. Мистецтво як предмет інвестування. Основи інвестицій у твори мистецтва.

Інвести́ції  (від лат. invest, вкладення коштів) – всі види  майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої  створюється  прибуток  (доход)  або досягається соціальний ефект (ЗУ «Про інвестиційну діяльність», ст.1) . Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Арт-банкінг – фінансово-консультаційне супроводження інвестицій у мистецтво, що включає експертну оцінку творів мистецтва, підбір і формування індивідуальних колекцій картин, ікон, антикварних меблів, їхню реставрацію та страхування. Це доволі нова послуга, яка з’явилася на фінансових ринках світу наприкінці ХХ століття. Першовідкривачами арт-банкінгу стали швейцарський банк UBS, німецький Deutsche Bank та американський Citibank.

Ряд українських банків (наприклад, Альфа-банк, ВТБ Банк, ОТП Банк, Приватбанк, Райффайзен банк Аваль, Ощадбанк Росії, Укрсиббанк і VAB Банк) пропонують поглянути на мистецтво як на об’єкт інвестицій. За останнє десятиліття збільшення цін на мистецькі твори випереджає збільшення цін на інші консервативні активи. Крім того, подібні інвестиції в періоди економічних криз мають виняткову стабільність та надійність. В пакет арт-банкінгу входять також і послуги депозитарію (збереження), реставрація та аналітика. Однак більшість колекціонерів сприймають арт-банкінг радше як іміджеву справу, а не як комерційну.

Арт-інвестиції є вкладенням коштів у мистецькі твори і належать до: реальних, прямих, довгострокових, приватних інвестицій, за регіональною ознакою можуть бути внутрідержавними та закордонними.

Основи інвестицій у твори мистецтва:

• Творчий індивідуальний характер інвестування;
• Вимагає спеціальних компетенцій (орієнтація у художніх трендах, історії мистецтв, тощо);
• Узалежненість від експертних оцінок;
• Важливість кон’юнктури і значення оригінальності твору на ринку
• Високий ступінь ризиків (в т.ч. некласичних – напр., залежність від моди);
• Низький ступінь ліквідності;
• Складний процес визначення вартості  (вартість залежить від суб’єктивних факторів);
• Орієнтація на привілейованих клієнтів (вимагає значного капіталу, який на тривалий час переходить у пасиви);
• Додаткові витрати на збереження колекції (безпека, наявність необхідних площ для збереження колекції, можливість створення відповідного мікроклімату тощо);
• Мистецтво – новий гравець на ринку інвестицій, цим зумовлений низький рівень розвитку супровідних послуг (наприклад, страхування арт-інвестицій).

Основні принципи арт-інвестування:

1. Поінформованість
2. Передбачливість
3. Розумність ризику
4. Безпека
5. Продумана довгострокова стратегія
6. Обережність і юридична обґрунтованість інвестиції
7. Грамотне страхування
8. Орієнтація на провенанс: історичну і культурну цінність, відомість автора тощо
9. Відмова від предметів, що приносять невеликий дохід і представляють собою меншу історичну та культурну цінність.

2. Найбільш перспективні для інвестування напрямки мистецтва.

В який вид мистецтва інвестувати кошти – питання, здається, найважче, а для арт-банкінгу – ключове. Головне, про що не варто забувати, будь-яка робота з витвором мистецтва – робота на довгу перспективу. Навряд чи 5-10% за рік Вас збагатять, проте за 10-15 років ціна значно збільшиться. На думку міжнародних арт-консультантів, оптимальний строк інвестування повинен становити 5-10 років. При цьому 5-10% річного збільшення цін – суха загальновизнана статистика, а різкі злети – результат немотивованих емоцій. Запорукою успіху арт-інвестицій є правильний вибір напрямку та часу укладення договору.

Приклад: Так, полотно постімпресіоніста Поля Сезанна «Кар’єр Бібемус» передостанній володар придбав за 3,19 млн дол. Після трьох років володіння картиною він виставив її на аукціон «Сотбіс». Ціна продажу становила 6 млн дол. Після вирахування комісії продавця чистий прибуток досяг 2,76 млн – відповідно 27,75% річних.

Дохідність арт-інвестицій за видами мистецтва:

1. Найбільш дохідним напрямком на ринку предметів мистецтва та антикваріату традиційно вважається живопис (біля 75% ринку). Зокрема, безпрограшною інвестицією на даний момент є картини російських художників кін. ХІХ – поч. ХХ ст. до найбільш стабільно-дохідних відносять полотна видатних голландських та фламандських майстрів ХVII ст. твори радянського періоду поступово завойовують популярність, та все ж відносяться до ризикових активів (найбільш перспективні полотна А. Зверева та М. Сарьяна). Однак найінтенсивніше ціна росте у дорогих картин (наприклад, найзапотребовуваніший російських художник Ілля Машков в найближчі кілька років може розраховувати на +70-100% дохідність). Полотна, вартістю до 100 тис. дол.. зазвичай зростають в ціні не більше, ніж на 15% на рік.

Різниця у вартості різних картин одного майстра може бути значною (напр., вартості робіт Костянтина Коровіна: «Площа Опери» – 80 тис. дол., «Вулична сцена в Ніцці» – 330 тис. дол., «Пікнік» – 1,5 млн. дол.)

2. Нумізматика, в средній ціновій категорії – один із найприбутковіших напрямів. За сприятливих умов приріст вартості може складати 30-40%, добре вивчена галузь, тому нижчі ризики; не вимагає значних вкладень збереження колекції (комірка в анку); висока ліквідність. Недоліки – значна кількість підробок, навіть до 70%. Атрибуція ускладнена зростом технологій. Основний мінус – мала ємність ринку.

3. Старовинні книги. Основний показник цінності – тираж (рідкісний). Найбільший інтерес представляють тематичні видання (про полювання, будову магістралей, видобуток нафти, домоводство), твори класиків. Особливо високо цінуються перші і прижиттєві видання авторів, подарункові, ілюстровані книги в ексклюзивних обкладинках, виконані за спеціальним замовленням екслібрисами.

Окремий пласт антикварних книг – з позначками та дарчими написами, зробленими рукою автора, та вони дуже рідкісні.

Важливий ступінь збереженості книги – ушкоджений перепліт, зім’яті корінці, рвані та відсутні сторінки знизять вартість на 100-200%.

Основний мінус цього типу інвестування – мізерна кількість спеціалістів і внаслідок цього – відсутність прогнозів. Плюс – підробка складна і коштовна, економічно недоцільна, тому фальшивок  на ринку дуже мало. Однак ліквідність дуже невисока: для підтримання колекції слід зберігати концепцію: авторства, видавництва, періоду, виду. Популярність цього виду інвестування зростає.

4. Фотографії. У лютому, 2006 р. було встановлено рекорд продаж у цьому сегменті – за 2,8 млн. дол. з торгів Sotheby’s пішов кадр «Озеро у місячному сяйві» (Едвард Стайхен, 1904). Найпопулярніший цей сегмент у Нью-Йорку. Основі складові ціни на фотографію: відомість автора чи персони на фото, рідкість, вік. Цей сегмент все ще мало розвинений, торгівля здебільшого відбувається через Інтернет. Важливо контролювати тираж фото. Фаворити ринку – фотографії королівських та імператорських сімей.

5. Старовинні годинники. Визначаючий фактор вартості – механізм, а не оздоби. Найдорожчі годинники – створені до XVIII ст., т.я. це значна рідкість. Остання значна продаж – 2001 р. на Sotheby’s, - годинник епохи Людовіка XIV. Найвідоміші марки – Bure, Moser, Breguet. Найдорожча марка Breguet, що зумовлено неймовірно складним для свого часу механізмом. Рекордна вартість годинника Breguet – 750 000 дол.%