Передумови здоров`я
До основних передумов здоров`я зараховують вісім чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси.
- Мир. Ширше, ніж відсутність стану війни в державі.
- Дах над головою. Це певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин, наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому.
- Соціальна справедливість, Наявність цих передумов створює у людини відчуття захищеності і впевненості в майбутньому.
- Освіта.. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє.
- Харчування. Включає забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів.
- Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх споживання.
- Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень.
- Сталі ресурси. Чим більше всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади, організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів на заходи стосовно здоров`я.
Перехідний соціально-економічний процес, що у цей час відбувається в Україні, викликав широкий спектр соціальних змін, поглибивши матеріальну нерівність і маргіналізацію, безробіття й зміни суспільних норм і цінностей, які впливають на стан здоров'я і розвиток насамперед молоді.
Матеріальний стан сьогодні безпосередньо відбивається на можливості родини щодо збереження здоров'я своїх дітей, своєчасного діагностування захворювань і необхідного лікування. Оцінки підлітків і молоді добробуту родини корелюють із рівнем їхньої задоволеності станом власного здоров'я. Найкраща ситуація в забезпечених родинах, де кожний другий "повністю вдоволений" станом свого здоров'я, ще 37% "скоріше задоволені". Серед респондентів з родин, добробут яких нижче середнього, у тому числі вкрай низьке, "повністю задоволені" станом здоров'я 15% ("скоріше задоволені" - 39%).
Економічна складова здоров'я молодих людей така. Питома вага молодих людей у віці до 22 років економічно самостійних незначно. Частина молоді, що взагалі не одержує від батьків щомісячної грошової допомоги, серед 17-літніх, становить 32%, серед 22-літніх таких уже 45%. З віком у молодих людей міняється критична оцінка економічної складової життя.
Якщо серед підлітків 10-14 років частка вдоволених матеріальним станом своєї родини становить 78%, у тому числі вдоволених повністю - 46%, то серед молоді 15-22 років таких відповідно 35 і 9%. Оцінка таких характеристик власного життя, як можливість одягатися, харчуватися й стан власного здоров'я, корелюють у молодих людей 15-22 років з рівнем задоволеності матеріальним станом. Треба, безумовно, визнати, що вплив економічної складової на загальний стан здоров'я або спосіб життя молоді є визначальним. Фінансовий стан більшості родин і незначні особисті доходи молодих людей значно обмежують їхньої можливості щодо якісного харчування, занять спортом, культурного й змістовного дозвілля, оздоровлення.
Наслідком різкого падіння рівня життя переважної більшості родин є значне погіршення харчування дітей. У середньому більше 53,5% родин по оцінках жінок, не можуть забезпечити дітям повноцінне харчування. Серед малозабезпечених таких родин 86,3%. За даними соціологічного обстеження 88,2% членів домогосподарств мали прибуток нижче рівня малозабезпеченості. Наявність у родині дітей значно знижує середньодушовий дохід. У родинах з 3-мя й більшою кількістю дітей він в 2-4 рази менше, ніж в одно дітних і бездітних родинах. Обмежені матеріальні доходи знижують можливості родин у забезпеченні медичних послуг відповідно до потреб. Майже половина родин (44,1%) витрачають на медпрепарати не більше 1 грн. на місяць. Тільки 39,8% родин у випадку захворювання дитини можуть придбати необхідні медикаменти. Внаслідок малозабезпеченості переважна більшість родин не звертаються в медичні установи й займаються самолікуванням.
Здоров'я в значній мірі залежить від забезпеченості житлом. Не дивно, що оцінки матерями здоров'я дітей як "погане" і "дуже погане" частіше зустрічаються серед проживаючих у гуртожитках і перенаселених квартирах у містах. Ті родини, які туляться в одній кімнаті, майже в 3 рази рідше оцінюють здоров'я своїх дітей як "гарне" у порівнянні з родинами із кращими житловими умовами. У прямої залежності від житлових умов перебуває реалізація бажаних орієнтацій на родину. Показники кількості дітей значно менше (на 30%) у тих родинах, які не мають окремого житла й живуть в одній кімнаті в гуртожитку або у квартирі батьків.
Діти й підлітки є однієї з найменш захищені категорії в сучасних умовах. Про що свідчить відсутність тенденції до зниження дитячої захворюваності й смертності, ріст дитячій і підліткової злочинності, наркоманії й алкоголізму серед неповнолітніх. Соціально неблагополучні родини або такі, де дівчини живуть тільки з матір'ю, є чинником ризику втягування неповнолітніх дівчат у проституцію. Із проституцією зв'язані захворювання, що передаються статевим шляхом, крадіжки, наркоманія й алкоголізм
Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти. Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.
Одна з найяскравіших закономірностей полягає в такому: існує зворотна залежність між віком і рівнем відповідальності за своє здоров’я. Щодо вікових особливостей поведінки, пов’язаної зі здоров’ям, то від віку залежить ступінь регулярності піклування людини про своє здоров’я. У першій половині життя (до 30 років) вона зумовлена, головним чином, сформованістю потреби в самозбереженні, а у другій половині життя (після 30 років) – фактичним станом здоров’я.
Вік і самооцінка здоров’я перебувають в зворотній залежності. Рубіж, на якому відбувається «стрибок» у погіршенні стану здоров’я, – це приблизно 35 років. З віком ставлення до здоров’я набуває суперечливого характеру: так, з одного боку, з віком цінність здоров’я зростає, а з другого – рівень поведінки, спрямованої на його підтримку і зміцнення, знижується.
Вплив професії на здоров’я і задоволеність життям. Будь-яка галузь господарства, будь-який вид людської діяльності, будь-яка професія так чи інакше пов'язані з валеологією. Серед них можна виділити:
- Професії, пов'язані з медико-біологічними аспектами (лікар, гігієніст, біолог) і які забезпечують фізичне й психічне здоров'я як індивідуумів, так і суспільства в цілому.
- Професії, пов'язані з духовним життям і психікою (психолог, учитель, педагог-вихователь, релігійний діяч, соціолог, працівники мистецтва).
- Професії, поле діяльності яких – матеріальне забезпечення як суспільства в цілому, так і окремих індивідуумів. Це більшість тих, хто займається продуктивною працею, будь те продукти харчування, машинобудування, житлове й суспільне будівництво й т.п.
- Професії, пов'язані із соціально-політичним пристроєм суспільства. Це вищий ешелон, спрямований на забезпечення порядку в межах суспільства, на безпеку держави, на загальну стратегію державного й суспільного розвитку.
З першого погляду помітна валеологічна спрямованість у глобальному змісті будь-якого виду діяльності, будь-якої професії. Завдання всіх їх, з одного боку - можливо більше повна стабілізація як суспільної, так і індивідуальному житті; з іншого боку - забезпечення сприятливих умов для подальшого розвитку суспільства, що можливо лише за умови широкої просвітительської роботи.
Існує взаємний вплив рівня матеріального благополуччя і здоров'я. В Україні в 2010 році було проведено масштабне обстеження в межах міжнародного проекту "Здоров'я та рівень благополуччя в перехідних суспільствах". В результаті аналізу були отримані такі групи за рівнем благополуччя: бідні, нижче середнього, вище середнього, багаті. Бідні схильні оцінювати власне здоров'я більш негативно, ніж багаті. Майже половина бідних оцінила (47.7%) оцінила своє здоров'я як погане, тоді як тільки 24.5% багатих думають, що у них погане здоров'я. Крім того, люди з вищим рівнем благополуччя відвідують лікаря частіше, ніж бідні у разі необхідності.
За даними цього ж дослідження рівень благополуччя не пов'язаний з здоров'ям дітей. У більшості дітей гарний стан здоров'я (55%), 37% з них мають середній стан здоров'я та 8% - погане здоров'я. Таким чином, високий рівень життя є одним з факторів, який пояснює кращий стан здоров'я, характерний для багатих, згідно з отриманими результатами.
Існує кореляція між задоволеністю здоров’ям та життям в цілому та розміром населеного пункту: чим менший розмір населеного пункту, тим гірше респонденти оцінюють стан власного здоров'я і рівень життя. Жителі сільської місцевості оцінюють власне здоров'я гірше, ніж жителі міст: 34% респондентів з села оцінили своє здоров'я як погане (обрали відповіді "погане" та "дуже погане"), тоді як в місті таких було тільки 26%.
Діяльність індивіда щодо забезпечення здоров’я
Дуже важливо, що для підтримування здоров’я на оптимальному рівні, недостатньо лише уникати факторів негативного ризику (алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія, нераціональне харчування), для цього потрібно розвивати тенденції, які працюють на формування здорового способу життя .Існує п'ять принципів концепції зміцнення здоров'я:
1) зміцнення здоров'я охоплює все населення в його повсякденному житті, а не зосереджує увагу на людях, що піддаються ризику певних захворювань;
2) зміцнення здоров'я спрямоване на фактори та причини, що детермінують
3) зміцнення здоров'я проводиться різними, шляхами й методами, що доповнюють один одного
4) зміцнення здоров'я розраховане на ефективну й конкретну участь громадськості;
5) професіонали в охороні здоров'я, особливо на рівні первинної медико-санітарної допомоги, відіграють найважливішу роль у впровадженні в маси ідей і засобів зміцнення здоров'я.
До основних принципів здорового способу життя належать:
- соціальні: спосіб життя повинний бути естетичним, моральним, вольовим;
- біологічні: спосіб життя повинний відповідати віковим особливостям, раціонально забезпеченим енергетично, зміцнюючим та якісно динамічним.
Ралізація цих принципів залежить від соціально-економічних заходів та формування моделей поведінки людини. Дотримання здорового способу життя передбачає: прагнення до фізичної досконалості; досягнення душевної, психічної гармонії в житті; забезпечення повноцінного раціонального харчування; виключення з життя самодеструктивної поведінки; дотримання правил особистої гігієни та загартовування організму.
Численні дослідження поняття способу життя з позицій суспільних наук визначають цю категорію таким чином. Спосіб життя - це діяльність людини у загальному вигляді, зокрема сукупність істотних рис, що характеризують діяльність народів, класів, соціальних груп, особистостей, яка (діяльність) детермінована умовами певної суспільно-економічної формації, способом виробництва, рівнем життя, сукупністю природно-географічних і суспільно-історичних умов, ціннісних установок, що притаманні окремим індивідам, соціальним групам, суспільству в цілому. З цієї філософської платформи походить визначення, що здоровий спосіб життя (ЗСЖ) - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через посередництво діяльності по оздоровленню умов життя - праці, відпочинку, побуту.
Більш просте уявлення дає сучасний валеологічний погляд на ЗСЖ - так звана формула здоров`я, що означає усі дії людини, безпосередньо спрямовані або які опосередковано торкаються формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення і передачі здоров`я.
Складові ЗСЖ включають різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них:
- харчування (в тому числі якісна питна вода, необхідна кількість вітамінів, мікроелементів, протеінів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок);
- побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності);
- умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку);
- рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень).
- інформованість людей і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, здатних протидіяти природному процесу старіння;
- належні екологічні умови;
- достатня система охорони здоров`я.
Крім того, існує багато інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а й соціального і духовного здоров`я (відсутність шкідливих звичок, пануюча світоглядна установка на пріоритетну цінність здоров`я тощо).
Неправильне харчування призводить до появи багатьох захворювань внаслідок зниження захисних властивостей організму, порушує процеси обміну речовин, веде до передчасного старіння, зниження працездатності, може сприяти появі багатьох захворювань, в тому числі інфекційних, тому що ослаблений організм чутливий до негативних впливів.
Раціональне харчування - це правильно організоване і своєчасне забезпечення організму смачно приготовленою і безпечною їжею, вміст в раціоні оптимальної кількості харчових речовин, необхідних для розвитку і життєдіяльності організму. Раціональне харчування забезпечує нормальну життєдіяльність організму, високий рівень працездатності і стійкості до несприятливих факторів навколишнього середовища, максимальну тривалість активного життя.
Для нормальної життєдіяльності людини необхідно не тільки забезпечення адекватної (відповідно потребам організму) кількості енергії і харчових речовин, але і дотримання відповідних співвідношень між чисельними факторами харчування. Харчування з оптимальним співвідношенням харчових речовин вважають збалансованим.
В природі не існує ідеальних продуктів харчування, які містили б всі харчові речовини, необхідні людині (за винятком материнського молока).
Тільки різноманітні продукти харчування в раціоні забезпечують його харчову цінність, тому що різні продукти доповнюють один одного відсутніми компонентами. Крім того, різноманітне харчування сприяє кращому засвоєнню їжі. Раціональне харчування - це розумне, точно розраховане забезпечення людини їжею. Воно передбачає:
• відповідність харчування потребам та енерговитратам організму;
• дотримання кількісної та якісної збалансованості за основними харчовими та біологічно активними речовинами в добовому раціоні;
• дотримання правильного режиму харчування.
Раціональне харчування в сучасних умовах запобігає нагромадженню радіонуклідів, сприяє їх знешкодженню та швидкому виведенню з організму, має значення для нормалізації обміну речовин, вітамінного статусу та інших змін, що можуть виникнути в організмі під впливом іонізуючого випромінювання. Нестача білків, вітамінів, мікроелементів веде до значного накопичення в організмі радіонуклідів. Раціон з великим вмістом білків, переважно тваринних, підвищує виведення з організму цезію-137. Частка тваринних білків у раціоні дорослої людини повинна становити 55 % загальної кількості білка.
Їжа - це складна суміш харчових речовин ( біля 2000), з яких більше 60 відноситься до числа незамінних . Якість харчового раціону в значній мірі визначається вмістом білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів. При цьому важлива не тільки кількість цих речовин, але і їх правильне співвідношення. Так співвідношення білків, жирів і вуглеводів повинна складати 1:1,2:4.
Харчування відноситься до тих факторів навколишнього середовища, вплив яких на організм відбувається не зразу, а поступово. У зв’язку з цим шкода неправильного харчування також виявляється не зразу, а люди часто відносяться до питань харчування з недостатньою увагою і серйозністю. Ожиріння з’являється тоді, коли харчування постачає більше енергії, ніж організм може витратити. Так, 1г жиру дає 9 ккал, вуглеводів - 4ккал, білків - 4ккал, алкоголю -7 ккал. Отож і в наш непростий час не забувайте, що правильно організоване харчування допоможе зберегти здоров’я, енергію високу працездатність
Деякі дослідники стверджують, що в нашому 21-му столітті фізичне навантаження зменшилося в 100 разів, в порівнянні з попередніми сторіччями. У спеціальних дослідженнях проведених на людині показано, що фізичні вправи підвищують імунобіологічні властивості крові і шкіри, а також стійкість до деяких інфекційних захворювань. Окрім перерахованого, відбувається поліпшення цілого ряду показників: швидкість рухів може зростати в 1,5 - 2 рази, витривалість - у декілька разів, сила в 1,5 - 3 рази, хвилинний об'єм крові під час роботи в 2 - 3 рази, поглинання кисню в 1 хвилину під час роботи - в 1,5 - 2 рази і т.д. Велике значення фізичних вправ полягає у тому, що вони підвищують стійкість організму по відношенню до дії цілого ряду різних несприятливих факторів (таких як знижений атмосферний тиск, перегрів, деякі отрути, радіація і ін.).
Звичайно, найбільш ефективні з погляду продовження життя вправи на витривалість (ходьба, біг, велосипед і т.п.), але для досягнення максимального результату є значення за допомогою тих, що обтяжать і тренажерів тренувати, і м'язи, адже, як мовилося, м'язова маса складає близько 40% ваги тіла, і здорова мускулатура нам ніяк не перешкодить. Гігієнічний режим праці і відпочинку, науково обгрунтована організація праці є невід'ємною умовою нормальної працездатності людини.
Загартовування — це система тренування, спрямована на пристосування організму до добових, сезонних, періодичних або раптових змін температури, освітлення, магнітного і електричного полів Землі. Заняття фізичними вправами, як правило, супроводжуються супутніми діями природних факторів — повітря, води і сонця, які є головними засобами загартовування організму. Однак це не єдиний механізм підвищення стійкості організму до перепадів температури. Переважний розвиток тих чи інших фізичних якостей веде до зміни реактивності системи терморегуляції. Якщо розвиток швидкісно-силових якостей практично не проявляється ефектом загартовування, то удосконалення загальної витривалості, в основі якої лежать аеробні механізми енергоутворення, є прямим шляхом до підвищення опірності організму[
Розрізняють пасивне і активне загартовування. Пасивне загартовування відбувається незалежно від волі людини. Влітку люди ходять у легкому одязі, багато часу проводять на відкритому повітрі, купаються, ходять босі тощо. Активне загартовування — це систематичне застосування штучно створених і строго дозованих холодових впливів, які спрямовані на підвищення стійкості організму до холоду. Сюди належать спеціальні процедури і комплекс процедур у цілому. Заходи щодо загартовування організму повинні бути багатоплановими і підвищувати стійкість організму до різних метеорологічних і геліофізичних впливів. Загартовування організму найкраще проводити в ранкові і вечірні години.
Особиста гігієна - це основа здорового способу життя, умова ефективної первинної та вторинної профілактики різних захворювань. Особиста гігієна розробляє принципи збереження і зміцнення здоров'я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному особистому житті й діяльності.
В епоху науково-технічного прогресу, який супроводжують хімічні й фізичні забруднення навколишнього середовища та негативні наслідки урбанізації, особиста гігієна стає вагомим чинником запобігання серцево-судинним та іншим поширеним захворюванням. Вона дозволяє ефективно боротися з гіпокінезією, нервово-психічним перенапруженням, суттєво послаблює несприятливі наслідки впливу різних професійних шкідливостей та чинників навколишнього середовища. Як свідчать дані ВООЗ, велика частина населення в усіх країнах світу серйозно порушує правила особистої гігієни, курить, зловживає алкогольними напоями, не приділяє належної уваги фізичній культурі, загартуванню та іншим елементам здорового способу життя.
Суспільне значення особистої гігієни визначається тим, що недотримання її вимог у повсякденному житті може негативно впливати і на здоров'я інших людей (пасивне куріння, поширення інфекційних захворювань і гельмінтозів). Щоб запобігти такому становищу, знання та навички особистої гігієни потрібно прищеплювати дітям з раннього віку. До сфери особистої гігієни входять гігієна тіла і порожнини рота, фізична культура, загартування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна одягу і взуття, гігієна відпочинку і сну та інші види.
Звички, які завдають шкоди здоров’ю, життю людини або не відповідають культурним нормам суспільства, в якому живе людина – шкідливі. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб життя, є надзвичайно суттєвою. Найбільш шкідливими звичками, які можуть сформуватись у шкільному віці, є куріння та вживання алкоголю, наркотичних речовин. Саме ці звички згубно впливають на організм, який формується і ще не має належно рівня захисту від зовнішніх і внутрішніх несприятливих чинників, що часом призводять до незворотних процесів здоров’ї людини. Саме про ці явища дедалі частіше говорять як про національне лихо, що набуває загрозливих масштабів. Кажуть, воно може цілком перекреслити майбутнє України, завдати шкоди більшої як Чорнобиль. Найменше йому – соціальна алкоголізація суспільства 65% дорослого населення вживає спиртні напої. Непокоїть, так званий, пивний алкоголізм, який набагато підступний за горілчаний.
Наркоманія – загальна назва хвороб, які проявляються тягою до постійного прийому у зростаючих кількостях наркотичних лікарських засобів і наркотичних речовин внаслідок стійкої психічної і фізичної залежності від них з розвитком абстиненції при припиненні їх прийому. Наркоманія призводить до глибоких негативних змін особистості та інших розладів психіки, а також до порушення функції внутрішніх органів.
