1.
.Проблема боротьби добра і зла в романі Уласа Самчука «Марія».
Це перший роман в українській і світовій літературі про голодомор. Присвячений українському селу. Автор охоплює події світової війни, революції, громадянської війни, колективізації і голодомору. Це твір-обвинувачення більшовицької системи.
зло
Більшовики. Їхня «нова мораль». Вони люто боролися з церквою. Кричали «Бога немає». Палили церкви, нищили образи. А якщо немає Бога, значить немає гріха і покарання за гріх. Все дозволено. Все можна.
А уособлює це зло в собі син Марії Максим, який став переродженцем. Який одяг шкірянку, взяв пістолет і почав стріляти образи в хаті свого батька, а потім вигнав батьків з хати, а сам написав таку заяву: «Я, Максим Корнійович Перепутька, відмовляюсь від своїх батьків-кулаків, які ціле своє життя були врагами робочого класу...»
З давніх-давен боротьба добра і зла займала найважливіше місце в житті усіх народів і часів. Традиційним закінченням кожної казки була перемога добрих і відважних героїв над злими і підступними. Крізь призму століть пролетіла ця боротьба, знайшовши відбиток в усіх жанрах
літератури, і досягла ХХ століття. Однією з головних проблем роману У. Самчука “Марія” є протистояння добра і зла.
Тисяча вісімсот шістдесят перший… рік скасування кріпацтва. Саме це, здавалося, було перемогою білого над чорним. Селяни отримали свободу, проте життя не стало легше. Наступного року народилася Марія – біла цяточка на тлі чорного жорстокого світу людини. Ще в дитинстві вона відчула цей морок, втративши батьків і пішовши в найми. Бо змушена була і хотіла жити. А як же не хотіти, коли тільки з’явилася на світ, тільки розплющила очі, і сонце вже засліпило і зігріло своїм яскравим теплим промінням. Воно ніби освітило темряву, в якій було до цього немовля. Пізніше, працюючи наймичкою, дівчинка зазнала кривди від злих сусідських дітей, проте, поплакавши, знову поверталася до них. Отже, добро знову отримало маленьку перемогу. Сповнена сонячним сяйвом Марія стала прекрасною дівчиною і зустріла перше кохання. Але й тут втрутилось зло образі царського режиму і змусило коханих розлучитися.
Кажуть, що наше життя – це зебра, вкрита чорними і білими смугами. Тож Маріїне життя минало то темною, то світлою смугою. І скоро з’явилася людина, яка принесла світло, тримаючи в руках білу стрічку життя. Дівчина довго не хотіла приймати щастя, бо старе кохання засліпило очі. Втративши надію на світле майбутнє з Корнієм, Марія вийшла заміж за Гната. І тут її спіткало лихо: зла доля забрала дітей. Проте повернула коханого Корнія. Згодом колишня любов повернулася, народилися Корнієві діти. Та щастя недовго тривало. Замість одного лиха з’явилося інше. Царський режим змінила радянська влада, а життя Марії знову торкнулася темрява. Син Максим став лютим ворогом своїм батькам. Їх протиріччя настільки загострилися, що Корній був змушений вбити власне дитя. З одного боку, померла зла людина, але з іншого, вбивство – це злочин (корінь слова – зло).
…Тане Марія, як свічка. Доживає свої останні дні без єдиної крихти хліба. Вона помирає під промінням сонця з посмішкою на вустах, бо ні на кого не тримає зла: ні на Гната за те, що підпалив хату, ні на Корнія за те, що зрадив юному коханню, ані на Максима за те, що відмовився від батьків. Адже Марія – це вічне добро.
2. Розкрити образ Мойсея з однойменної поеми Івана Франка.
I. Поема І. Франка "Мойсей" - вершина поетичної творчості поета. (Це глибокий філософський твір про взаємини вождя і народу на шляху боротьби за кращу долю.)
II. Образ Мойсея.
1. Мойсей - єврейський пророк. (Він вів свій народ з єгипетської неволі сорок років через важкі випробування до нової Батьківщини - обіцяної Богом землі.)
2. Прагнення Мойсея розбудити духовні сили народу. (Він засуджує дух рабської покори, закликає народ до боротьби.)
3. Віра пророка у велич власної місії. (Мойсей розуміє, що він зуміє вивести свій народ із неволі, але потрібен час, щоб люди поступово перебороли в собі психологію рабів.)
4. Велика любов до свого народу - основна риса характеру Мойсея. (У своїх вчинках він керується не так вказівками Єгови, як почуттям великої любові. Навіть гіркі образи й приниження не викликають у ньому злоби й ненависті.)
5. Вигнання Мойсея з табору. (Знеможений і знесилений народ, втративши віру в землю обітовану, зупинився на шляху до своєї мети, почав нехтувати своїм майбутнім, думаючи лише про задоволення щоденних потреб. Під свист і крики народ виганяє Мойсея з табору.)
6. Душевні муки Мойсея. (Після вигнання Мойсей переживає внутрішню боротьбу, важкі сумніви починають охоплювати пророка щодо доцільності справи, якій він служив усе життя.)
7. Втрата Мойсеєм віри в священну ідею. (Вагання й сумніви підточують віру пророка у велику мету остаточно, за що він і був покараний Єговою.)
8. Смерть пророка. (Втративши віру, Мойсей перестає бути пророком, вмирає, не дійшовши зі своїм народом до омріяної мети.)
9. Справу, розпочату Мойсеєм, продовжують його учні. (Боротьбу за свободу, за вільну Вітчизну продовжують учні Мойсея під проводом нового вождя Єгошуа.)
ІІІ. Поєднання в образі Мойсея земного і вічного. (Образ Мойсея приваблює людство силою духу, невгасимою любов'ю до рідного народу.)
