Органи виконавчої влади формують своєрідну систему, основним призначенням якої є виконання і забезпечення виконання положень Конституції та законів держави.
Вконавча влада (також екзекутивна) — це одна з трьох гілок державної влади, яка розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів та управляє сферами суспільного життя.
Виконавчій владі надається можливість самостійно приймати рішення необхідні для виконання цих завдань, проте вона є підзвітною відносно законодавчої гілки влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.
Система органів виконавчої влади включає структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів:
1. Вищий рівень – Кабінет Міністрів України.
2. Центральний рівень – міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади, прирівняні до державних комітетів та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.
3. Місцевий, або територіальний рівень.
Між органами цих рівнів взаємозв'язки будуються на засадах субординації, яка означає співпідпорядкованість між: органами вищого і нижчого рівнів, наприклад: Кабінет Міністрів і міністерства або місцеві державні адміністрації; обласна і районна державні адміністрації і т. ін.
Підвідомчість органів виконавчої влади - це найбільш загальне визначення усіх можливих станів управлінських відносин, які існують між органами виконавчої влади. Підвідомчість може бути вертикальною або горизонтальною.
Вертикальна підвідомчість властива взаємозв'язкам органів різних - вищого і нижчого - рівнів: наприклад, усі органи виконавчої влади так чи інакше підвідомчі Кабінету Міністрів України.
Горизонтальна підвідомчість має місце у стосунках між органами одного рівня: наприклад, будь-який центральний орган виконавчої влади є підвідомчим Міністерству юстиції України в частині дотримання порядку підготовки і реєстрації нормативно-правових актів, що видаються даним центральним органом.
