“Природні ресурси” являють собою “природні об’єкти і явища, які використовуються в сьогоденні, минулому і майбутньому для прямого і непрямого споживання, що сприяють створенню матеріальних багатств, відтворенню трудових ресурсів, підтриманню умов існування людства і підвищують якість життя”. Ресурсний потенціал регіону трактується як сукупність економічної, соціальної та екологічної систем, які об’єднують усі види демографічних, матеріально-технічних і природних (біологічні, мінеральні, лісові) ресурсів території.
Таким чином, це поняття включає всі змінні фактори виробничої функції економічного зростання: працю, капітал, природні ресурси, які беруть участь у процесі суспільного виробництва.
Уся сукупність елементів природи, які людина може використовувати для задоволення своїх потреб, являє собою природний (екологічний) потенціал. Термін “потенціал” робить це поняття загальнішим, ніж “природні ресурси”, характеризує певну потенційну можливість і здатність природного середовища до використання. Як синонім природного потенціалу в літературі часто вживається поняття “природно-ресурсний потенціал”.
Найбільш точне трактування природно-ресурсного потенціалу таке: здатність природних систем без шкоди для себе надавати необхідну для економічного розвитку кількість і якість природних ресурсів, забезпечувати відтворення природного стану, який постійно порушується, і ресурсів, що використовуються у сформованих умовах господарювання.
Спираючись на таке визначення, сформулюємо змістовну сутність природно-ресурсного потенціалу.
Природно-ресурсний потенціал – здатність природних систем надавати необхідні для економічного розвитку якість і кількість природних ресурсів у сформованих умовах господарювання, зберігаючи при цьому свій природний стан.
На основі проведеного аналізу можна зробити такий висновок: поняття “природно-ресурсний потенціал” є більш загальним, ніж природні ресурси, включає певний додатковий ефект комплексності їх освоєння і має розглядатися через призму сформованого виробничого розвитку продуктивних сил і економічних умов, що можуть змінитися або перейти в дійсність у разі зміни цих умов.
Стан зовнішнього природного середовища багато в чому визначається характером, інтенсивністю використання природно-ресурсного потенціалу, а територіальне поєднання природних ресурсів є одним з факторів розміщення продуктивних сил, впливає на ринкову спеціалізацію, галузевий профіль регіону. Розміщення, умови видобутку і характер використання природних ресурсів впливають на зміст і темпи економічного розвитку регіонів. Стан природно-ресурсного потенціалу, ступінь його використання безпосередньо обумовлюють екологічні умови життя людей, формують середовище життєзабезпечення, якість якого визначає і соціальну ситуацію в регіонах.
