Протягом свого існування людство виробило дві класичні форми державного устрою - унітарну і федеративну державу, а також специфічну форму під назвою імперія. Перші дві форми - унітарна і федеративна держави - пройшли багатовікове випробування, довели свою життєздатність, продемонстрували свої переваги й недоліки, набули собі безліч прихильників і противників. Імперія також виявила неабияку здатність до виживання, але врешті-решт була змушена піти з арени державного будівництва.
Як відомо, більшість перших державних утворень були унітарними. Хоча деякі з них, наприклад республіка Лікія, були федераціями, а інші, як наприклад Римська імперія мали елементи конфедерації. Починаючи з нашої ери, унітарна держава стала панівною формою державного ладу і залишилася нею майже до останньої чверті XVIII ст., тобто до виникнення США, котрі й започаткували федералістську революцію, яка з часом поширилася на інші країни і континенти.
Унітарна держава (від лат. unitas- єдність, однорідність) - це форма державного ладу, що ґрунтується на зверхності суверенітету (верховної влади) єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями (областями, департаментами, префектурами, провінціями тощо), на які вона поділена.
Імперія (від лат. іmperium - влада, сильний, могутні тощо) - одна з найдавніших форм державного устрою, під яким розуміється об'єднання під жорсткою централізованою владою національно-територіальних чи адміністративно-територіальних утворень на принципах співвідношень "метрополія-колонія" або "периферія-центр".
Федеративна держава (від лат. foedus - домовленість) - це стійка нецентралізована форма державного устрою, за якого декілька держав (суб'єктів федерації), не втрачаючи державного суверенітету, об'єднані в одній державі на засадах спільно виробленої конституції та низки домовленостей.
