У сьогоднішньому складному та змінному навколишньому середовищі, правильно побудована система контролю може допомагати діяти, проводити вчасний моніторинг та реагування на зміни. Впровадження системи безперервного чіткого контролю дасть змогу ліквідувати процес «нагромадження помилок», подолати складні організаційні проблеми, мінімізувати витрати часу, персоналу, фінансових ресурсів тощо.
У процесі контролю виявляють: якість самого управлінського рішення; ефективність тих організаційних заходів, яких було вжито до його виконання; відповідність організації об’єкта цілям успішного виконання настанов управлінського рішення, а також розстановку виконавців.
Для того, щоб успішно управляти, той, хто керує, повинен знати результати свого управлінського впливу на об’єкти управління. Контроль дає змогу: отримувати оперативну інформацію, яка об’єктивно відтворює стан справ на підконтрольних об’єктах, відповідність їх діяльності затвердженій програмі; виявляти недоліки у прийнятих рішеннях, в організації виконання, способах і засобах їх реалізації; вивчати ділові характеристики працівників.
На інформаційному етапі контрольної діяльності здійснюється пошук і збирається інформація про підконтрольний об’єкт, зіставляється фактичне виконання з накресленими цілями, прийнятими рішеннями. На коригуючому етапі встановлюється спосіб усунення виявлених розбіжностей між фактичним станом і програмою, формулюється рішення для нормалізації функціонування підконтрольного об’єкта.
Отже, контроль – це система спостереження та перевірки відповідності процесу функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням, встановлення результатів управлінського впливу на керований об’єкт шляхом виявлення відхилень, допущених у ході виконання рішень.
За часом здійснення контроль класифікується на попередній, поточний і наступний.
Попередній (превентивний) контроль – це такий вид контролю, який здійснюється ще до початку управлінського процесу.
Поточний (оперативний) контроль, відбувається безпосередньо у процесі роботи та передбачає регулювання поведінки підлеглих, обговорення проблем, що виникають, виявлення відхилень від планів, інструкцій тощо.
Підсумковий (наступний) контроль проводиться усіма контрольними органами після завершення певного управлінського процесу.
У сфері державного управління контроль здійснюється за такими основними напрямками діяльності:
- дотримання планової, фінансової, ціноутворювальної, договірної, технологічної, виконавчої, трудової та інших різновидів державних функцій;
- використання основних та оборотних засобів державних ресурсів;
- виконання природоохоронного законодавства;
- підбір і розстановка кадрів у державному секторі;
- виконання соціальних програм;
- стан боротьби з правопорушеннями у сфері державного управління.
Ці напрямки контрольної діяльності є основними (але не вичерпними), від них у цілому залежить поступовий розвиток держави.
Органи, які здійснюють контроль, підрозділяються на такі великі групи:
- органи законодавчої влади (Верховна Рада України);
- органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства, державні комітети та відомства, їх органи на місцях, місцеві державні адміністрації та їх підрозділи);
- судові органи (Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції, арбітражні суди);
- спеціальні контролюючі органи – різні державні інспекції та служби (пожежна, санітарна, автомобільна та інші інспекції; контрольно-ревізійна служба, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба та ін.);
- органи місцевого самоврядування (місцеві ради та їх виконавчі органи).
Контроль розподіляється на види за сферою діяльності, яка підлягає контролю: внутрішній (відомчий), міжвідомчий і надвідомчий (позавідомчий).
За ступенем втручання в оперативну діяльність підконтрольного органу контроль можна поділити на безпосередній та опосередкований.
Безпосереднім контроль визнається тоді, коли компетентний орган прямо втручається в оперативну діяльність підконтрольного органу, примушує його діяти тим чи іншим чином (наприклад, скасовує дію акта, зупиняє роботу об’єкта та ін.).
Опосередкованим є такий контроль, коли контролюючий орган лише звертає увагу на недоліки в діях підконтрольної структури, вимагає їх усунути, але сам активних дій з реалізації вимог не здійснює. Наприклад, вимоги органу виконавчої влади у сфері охорони праці щодо усунення порушень законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
