Судова влада – це самостійна і незалежна галузь державної влади, що формується згідно з процедурою та функціонує відповідно до демократичних принципів, встановлених Конституцією. Вона покликана запобігати можливості змови чи протистояння двох інших гілок влади (законодавчої і виконавчої), створювати перепони на шляху виникнення диктатури.
Судова влада через сукупність державних органів (безсторонні та незалежні суди) здійснює правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства з метою захисту прав і свобод людини та громадянина.
З одного боку, суд регулює конфліктні ситуації у суспільстві та підтримує правопорядок, додержання норм конституції усіма громадянами та суспільними інститутами, з іншого – маючи виключне право тлумачення конституційних норм, суд конституює політичні організації та форми політичної діяльності. Для того, щоб виконати цю досить складну функцію, суд посідає автономне становище щодо органів державної влади та управління. Забезпечується це високими кваліфікаційними вимогами та особливим порядком призначення суддів.
Свої функції суд покликаний здійснювати, керуючись лише законом, правом. Він не повинен залежати від суб'єктивного впливу законодавчої або представницької влади. Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади у рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду та судового контролю за ними.
До загальних ознак судової влади належать:
1) соціальний характер влади. Судова влада належить до сфери суспільних відносин і тому її соціальна роль полягає в забезпеченні панування права, в тому числі й щодо держави. Ніхто крім суду не має права здійснювати правосуддя від імені держави. Ніхто, у тому числі й держава в особі будь-яких її органів, не може втручатися в діяльність суду під час здійснення правосуддя. Усі громадяни, їх організації та об'єднання, державні і муніципальні органи, у тому числі і вищі органи влади і управління, зобов'язанні виконувати рішення судів;
2) структура владовідносин. Природа судової влади характеризується через суспільні відносини, які мають певну структуру: суб'єкт, об'єкт і зміст відносин між ними.
Існує два види суб'єктів відповідних владовідносин. По-перше, це одноособовий (суддя) або колегіальний (колегія суддів, народні засідателі, присяжні) владний суб'єкт. По-друге, суб'єктом є учасники судового процесу, які набувають певного процесуального статусу на цей період. Об'єктом судової влади є правові питання, що стають предметом судового розгляду. Змістом владовідносин, що складаються в процесі реалізації судової влади, є певні зобов'язання владного суб'єкта перед учасниками процесу, які мають право вимагати від нього певних дій і рішень, а суд відповідно до закону зобов'язаний виконати їх вимоги;
3) вольовий характер влади. Ця ознака виражається у прийнятті судового рішення щодо порушеного і розглянутого в судовому засіданні питання. Якщо вольовий акт не набув матеріального визначення у формі акта судової влади, то це означає, що вона себе ще не визначила;
4) примусовий характер влади. Примушення одним суб'єктом іншого до вчинення (або припинення) певної дії (бездіяльності) є одним із методів здійснення державної влади. На відміну від законодавчої і виконавчої гілок влади примус, який застосовує судова влада, має не загальний, а завжди конкретний і персоніфікований характер. Визнаючи вид, характер, розмір примусу, суд у своєму рішенні зобов'язаний вказати його точно і конкретно
