Виконавча влада - вид єдиної державної влади, що взаємодіє із законодавчою і судовою. За класичною концепцією поділу державної влади, основною метою її діяльності та функціональним призначенням є виконання законів, інших нормативних актів держави. Звідси її назва «виконавча влада».
Характер виконавчої влади, зумовлений її об'єктивним призначенням -застосуванням для виконання законів та інших правових актів організаційно-управлінських заходів, підтверджує органічну єдність цієї гілки влади зі змістом управлінської діяльності держави [4, с 5]. Виявлення змістовного взаємозв'язку між функціями виконання законів і державного управління є однією з ключових парадигм правильного розуміння як самої виконавчої влади, так і державного управління.
Державне управління - вид державної діяльності, яку здійснюють органи виконавчої влади, інакше кажучи,- це форма практичної реалізації виконавчої влади. Саме органи виконавчої влади є суб'єктами державного управління.
Питання про співвідношення державного управління і виконавчої влади є об'єктом наукових дискусій вже протягом тривалого часу. Це пояснюється багатоаспектністю, різноманітністю, в першу чергу, державного управління як явища, що й визначає різні, подекуди протилежні, підходи науковців до визначення його сутності. Звідси - розбіжності у поглядах на взаємозв'язок зазначених понять: одні дослідники державне управління й виконавчу владу ототожнюють, інші - з різним ступенем відмінності розмежовують, треті не дають однозначних трактувань.
Лише з прийняттям Конституції України, яка закріпила принцип поділу єдиної державної влади на три класичні гілки, державне управління знаходить своє втілення у практичній реалізації виконавчої влади як самостійної гілки державної влади [33, с 210].
Співвідношення між державним управлінням і виконавчою владою випливає з політико-правової концепції поділу гілок влади та єдності влади як феномену єдиної державної влади, оскільки кількох, різних за своєю природою влад у державі не може бути, а також з ідеї про баланс між гілками влади, системи стримувань і противаг, взаємозалежності та взаємодії різних гілок державної влади. На цих засадах ґрунтується Конституція Ук та конституції більшості демократичних держав.
Ще у XViil ст. Д. Локком та Ш. Монтеск'є були запропоновані доктрини поділу державної влади, згідно з якою слід розрізняти три основні функції державної влади: 1) законодавство (установлення норм об'єктивного права); 2) управління (здійснення висхідних із цих норм окремих об'єктивних прав і обов'язків держави і 3) суд (охорона юридичних норм від порушень) [161, с 378]. У такому розумінні «поділ влади» є звичайним діловим розподілом праці в державному механізмі з метою спрощення виконання функцій держави та здійснення ефективного контролю. Розподіляється не сама влада, а механізм її здійснення, який структурується за функціональною та інституційною ознаками. Перша означає виділення основних функціональних видів державної діяльності - законотворення, державного управління і правосуддя. Друга - втілює організаційний устрій держави як сукупність різних державних органів, наділених державно-владними повноваженнями (компетенцією), сконцентрованих у виді трьох гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової)
Виконавча влада, яка є невід'ємною частиною державної влади, для реалізації своєї місії - виконання законів - здійснює відповідну діяльність, яка отримує форму державного управління. Відповідні дії інших гілок влади реалізуються у специфічно притаманних їм формах (це предмет спеціального розгляду). Діяльність держави можлива лише в єдиний спосіб -через відповідну систему державних органів, у нашому випадку - органів виконавчої влади, які становлять виконавчу гілку державної влади. Тому цю діяльність, що отримала назву «державне управління», і слід розглядати як форму практичної реалізації виконавчої влади. Звідси, очевидна первинність виконавчої влади стосовно державного управління [141], яке є лише діяльністю з практичної реалізації відповідної конституційної функції виконавчої влади.
Державне управління - реальність, без якої неможливе функціонування державно-владного механізму. Необхідно зауважити, що у зазначеному вище трактуванні поняття державного управління як виду державної діяльності, в межах якого практично реалізується виконавча влада, йдеться про діяльність лише суб'єктів останньої в її конституційному розумінні - реалізації принципу функціонального поділу влади [217, с. 36]. Отже, державне управління являє собою цілеспрямований, організуючий, регулюючий вплив держави через органи виконавчої влади та їх посадових осіб на суспільні процеси, діяльність, свідомість і поведінку громадян.
