«Функція» як поняття означає обов’язок виконання певної роботи, прояв діяльності, призначення, виконання тощо.
В управлінській термінології функція виражає спеціалізований вид управлінської діяльності, який пов’язаний з певною метою – запланованим результатом.
Функції управління поділяють за специфічними особливостями, виходячи з цілей і завдань виконавчої влади на три види, що зазначені нижче.
1. Основні функції:
- політико-адміністративні (забезпечення державного суверенітету; здійснення внутрішньої та зовнішньої політики в межах Конституції і законів України; забезпечення прав і свобод людини та громадянина; здійснення заходів із забезпечення обороноздатності та національної безпеки; забезпечення та координація роботи органів влади; регулювання демографічних і міграційних процесів; створення та діяльність політичних партій; перегляд територіального устрою країни; формування громадсько-правової відповідальності);
- економічні (гарантія економічної безпеки та самостійності; координація економічної політики; реалізація фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечення рівних умов розвитку для усіх форм власності; розробка та здійснення державних програм соціально-економічного, науково-технічного розвитку; організація і забезпечення зовнішньоекономічної діяльності; забезпечення виконання бюджету; забезпечення якості товарів і послуг, застосування національних і міжнародних стандартів);
- соціальні (розробка та здійснення державних програм розвитку соціальної сфери; формування і реалізація заходів щодо забезпечення охорони здоров’я і гігієни населення; формування системи соціального захисту та пенсійного забезпечення; регулювання трудових відносин між найманими працівниками та роботодавцями; забезпечення раціонального використання природних ресурсів; регулювання відносин у сім’ї, охорона дитинства, материнства, батьківства; забезпечення прав корінних народів і соціальних меншин);
- гуманітарні (забезпечення розвитку фундаментальних наук; розробка та впровадження державних програм загальної, технічної, гуманітарної освіти; здійснення заходів щодо забезпечення спортивного виховання дітей і підлітків; поширення інформації неполітичної спрямованості; створення умов для розвитку мистецтва та культури; забезпечення можливостей щодо організації відпочинку та проведення спортивних змагань; формування системи підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення кваліфікації. Загальні функції – стратегічне планування, прийняття управлінських рішень, організація діяльності, мотивація, контроль.
Спеціальні функції характеризують особливості конкретного суб'єкта чи об'єкта управління.
До основних спеціальних функцій державного управління, що здійснюються на вищому рівні вищим органом (Кабінетом Міністрів України), в системі органів виконавчої влади належать:
-забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави;
-розроблення проекту Закону про Державний бюджет і забезпечення його виконання;
-розроблення та здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального й культурного розвитку держави та інші, перераховані в ст. 116 Конституції України.
Спеціальні управлінські функції здійснює Президент України як глава держави. Серед них такі: керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; призначення за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних організацій і припинення їх повноважень на цих посадах (розстановка кадрів); прийняття в разі необхідності рішення про введення в державі або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації; присвоєння вищих військових звань і класних чинів, нагородження державними нагородами; встановлення президентських відзнак і нагородження ними тощо.
Розмежування функцій існує й на нижчих рівнях державної виконавчої влади. Так, місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують здійснення таких основних функцій: виконання Конституції та законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; підтримання законності та правопорядку; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку; програм охорони довкілля; підготовка та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів; взаємодія з органами місцевого самоврядування; реалізація інших, наданих державою, а також делегованих відповідними радами, повноважень.
Перелік основних спеціальних функцій виконавчої влади свідчить про те, що вони є численними та різноманітними, але разом з тим взаємопов'язаними як завдання, що розв'язують органи управління. Порівняння загальних функцій зі спеціальними приводить до висновку, що перші пов'язані з процесами державного управління, тобто виявляються в будь-яких взаємодіях відповідних керуючих і керованих систем. Зміст же спеціальних функцій становлять не загальні закономірності, а особливості взаємодії конкретних суб'єктів і об'єктів державного управління.
Спеціальні функції можна згрупувати за типами основних завдань (особливо на вищому рівні): це добір кадрів та їх розстановка, складання бюджету, здійснення довгострокових цілей і подолання кризових ситуацій. Особливого значення в діяльності виконавчої влади надають прийняттю та здійсненню довгострокових цілей, тоді як кадрова й бюджетна політика належить до категорії засобів, але не мети. Такий напрям діяльності виконавчої влади, як подолання кризових ситуацій, є особливим. Маються на увазі будь-які кризи — загальнонаціональні чи місцеві, від стихійного лиха (землетруси, повені) до загального страйку, проблеми та події, які можуть порушити громадський порядок, суспільну безпеку (наприклад, спори про благоустрій у тій чи іншій місцевості, захоплення заручників терористами, викрадення літака, неприпустимий тиск з боку іншої держави на інтереси нашої держави та інші конфліктні ситуації). Особливість кризових ситуацій полягає в тому, що рішення повинні бути швидкими, оперативними, наочними, такими, що стосуються різних органів управління, установ, підприємств, які в цій ситуації координують свої дії. Функція координації (зовнішня) в подібних ситуаціях є домінуючою.
