Центральним поняттям держави є влада. За своєю сутністю влада – явище соціальне, це форма соціальних відносин, що характеризується можливістю впливати на характер і спрямування діяльності та поведінку людей через економічні, ідеологічні та організаційно-правові механізми, а також за допомогою авторитету, традицій, насилля.
Державна влада здійснюється за допомогою встановлення законів, виконання функцій державного управління та забезпечення дотримання чинних законів усіма членами суспільства. У демократичному суспільстві вона повинна бути функціонально поділена на законодавчу, виконавчу та судову гілки на засадах системи стримувань і противаг.
Незважаючи на існування різних форм і видів влади, лише державна влада спроможна надати суспільству цілісності, сконсолідувати його в умовах плюралізму та діяльності політичних партій, громадських об’єднань, що виражають інтереси різноманітних соціальних груп.
Отже, державна влада – це інструмент забезпечення існування держави та досягнення її цілей через систему повноважень і засобів, що застосовуються від імені суспільства для захисту і реалізації спільного інтересу.
Сутність державної влади полягає в тому, що, відображаючи загальну волю громадян держави, вона справляє цілевизначальний, організуючий, регулюючий вплив на все суспільство.
Є глибокий внутрішній зв’язок між моделлю організації державної влади і системою управління – вони мають відповідати одна одній. Ефективність функціонування державно-владного механізму прямо залежить від політичного режиму.
Залежно від характеру засобів і способів управлінського впливу, що використовує державна влада, розрізняють авторитарні та демократичні державно-правові режими.
Авторитарний режим характеризується таким: народ за таких режимів фактично відсторонюється від формування державної влади і контролю над її діяльністю; уся повнота влади концентрується в руках правлячої еліти, не враховує корінних інтересів населення; усувається опозиція (іноді формально дозволяється діяльність близьких по духу, споріднених політичних партій та профспілок); рішення центральної влади реалізуються за широкомасштабного використання насильства та опори на військово-поліцейський апарат. Встановлюється повна перевага держави над правом; особистість позбавлена гарантій безпеки, людина не може реально користуватися загальнодемократичними свободами, навіть якщо вони формально проголошені. Встановлюється повний пріоритет інтересів держави над громадянином.
За конституційно-авторитарного режиму обмеження демократії отримують законодавче закріплення в конституції, яка лише формально проголошує навіть дуже обмежені права і свободи громадян. При цьому забороняється або суттєво обмежується діяльність опозиційних партій. Порушується принцип поділу влади. Парламент стає придатком виконавчої влади, і його значна частина не обирається, а призначається.
За тоталітарного режиму влада переходить до рук диктатора, який здійснює правління насильницькими методами, відбувається абсолютна концентрація влади законодавчої і виконавчої в одному органі. Права і свободи людини ніким не захищені.
За демократичного режиму вищі органи держави виступають від імені народу, влада реалізується у його інтересах демократичними та правовими методами. Права людини і громадянина гарантовані та захищені державою.
Демократія трактується так: тип політичної системи та соціальної організації суспільства, форма укладу будь-якої організації, яка ґрунтується на рівноправності її членів, періодичній виборності та звітності органів управління, прийнятті рішення за принципом більшості (партійна, профспілкова, виробнича демократія); форма організації держави, політичної системи та влади, коли всі громадяни беруть участь в управлінні.
Розрізняють дві форми демократії:
- пряма демократія передбачає постійну участь усіх громадян у розробці рішень, відсутність відмінностей між державою і суспільством. Формами її є такі: загальнодержавні та місцеві (локальні) референдуми, вільні вибори та обговорення; на низовому соціологічному рівні – загальні збори громадян, конференції і з’їзди їх представників (у рамках місцевого самоврядування);
- представницька демократія розглядається як найбільш оптимальна форма демократичної організації влади та суспільства, якій притаманні: суверенітет народу, представництво, верховенство закону, розподіл влад, політичний, економічний та ідейний плюралізм, гласність.
