Соціальні статуси і ролі у структурі суспільства. Соціальна структура суспільства – це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов’язаних сталими відносинами.
Соціальний статус (з латин. «становище») – це положення соціального суб’єкта в суспільстві, що передбачає для нього певні специфічні права і обов’язки, правила поведінки.
За своїми функціональними особливостями статуси поділяються на політичні (громадянин, депутат), економічні (власник, підприємець, робітник, службовець), демографічні (чоловік, жінка, дитина), родинні (дружина, чоловік, донька, син), науково-освітні (вчений, професор, викладач, студент) та багато інших груп статусів.
З поняттям соціального статусу нерозривно пов’язане поняття соціальної ролі – це певна модель, зразок поведінки соціального суб’єкта відповідно до його соціального статусу.
Теорія соціальної стратифікації. За П. Сорокіним, соціальна стратифікація – це соціальний процес, у ході якого соціальні верстви виявляються нерівними між собою і відрізняються за правами, пільгами, авторитетом, престижем. Соціально нерівні верстви прийнято називати стратами.
Системи стратифікації як рабство, касти, стани і класи.
- рабство – найбільш виражена форма нерівності, коли деякі індивіди буквально належать іншим як їхня власність;
- касти – «рід» (або «чистий рід»);
- стани були частиною європейського феодалізму, але існували також і в багатьох інших традиційних цивілізаціях. Феодальні стани включали страти з різними обов’язками та правами: стан, який складався з аристократії і дворянства; стан, що складався з духівництва; «третій стан» – слуги, вільні селяни, торговці та художники;
- класи – більші групи людей, що розрізняються загальними економічними можливостям, які впливають на їхній стиль життя.
Багатство складає головну передумову класових розходжень. Основні класи, що існують у західних суспільствах: вищий (володіє або прямо контролює виробничі ресурси: багатії, великі промисловці, верхівка керівництва), середній (більшість «білих комірців» і професіоналів), робітники («сині комірці» або зайняті ручною працею); у деяких індустріальних країнах четвертий клас – селянство (люди, зайняті в традиційних типах сільськогосподарського виробництва).
Соціальна мобільність та її види.
Соціальна мобільність– це перехід людей з одних соціальних груп і верств в інші.
Соціальний простір за П. Сорокіним має два основних класи координат – горизонтальний і вертикальний.
Під горизонтальною соціальною мобільністю розуміють перехід індивіда (соціального об’єкта) з однієї соціальної групи в іншу, розташовану на тому самому рівні (наприклад, з одного громадянства в інше, з однієї родини в іншу, з однієї організації в іншу і т.д.).
Під вертикальною соціальною мобільністю розуміють відносини, що виникають за переміщення індивіда (соціального суб’єкта) з одного соціального прошарку в інший.
Є інші шляхи соціальної циркуляції: армія, церква, школа, політичні, економічні та професійні організації.
Останнім часом вирізняють ще й міжпоколінну мобільність, сутність якої полягає у зміні соціального положення дітей по відношенню до їхніх батьків, а також мобільність у межах одного покоління, яка пов’язана з особистими успіхами індивіда або з його падінням соціальними «сходинками».
