ДРУ- ділять держорг вик влади ,організація виконання законів і норм-прав актів здійснянння розпорядженням ресурсами заг держ власності з метою комплексного соц. Ек розв
Управління є складним і універсальним суспільним феноменом. Його мета – організація спільної діяльності людей і їх окремих груп, забезпечення координації взаємодії між ними, а його сутність – здійснення керуючого впливу на певні об'єкти.
Держава як соціально-політичний механізм, що виникає в класовому суспільстві, має за мету регуляцію суперечливих відносин між класами і соціальними групами. Це засіб суб'єктивного вирішення об'єктивних суперечностей, які розв'язуються, як правило, насильницькими методами і переважно в інтересах того соціального суб'єкта, представникам якого належить державна влада.
У державному управлінні, як системі діяльності, виділяють три напрями:
- Державне будівництво охоплює визначення і правове закріплення форми державного правління; політичного режиму; державно-територіального устрою; основних цілей і функцій держави, їх пріоритетності; розподіл повноважень між гілками та вищими органами державної влади; стратегії розвитку держави; структури органів державної влади у відповідності із функціями держави та її стратегічними цілями.
- Формування державної політики передбачає визначення або коригування цілей та функцій органів державної влади, необхідного кадрового забезпечення; формування плану дій; розроблення сценаріїв і графіків досягнення цілей органів державної влади; розрахунок обсягу витрат і розподіл ресурсів за роботами, запланованими для досягнення цілей.
- Реалізація державної політики передбачає виконання функцій державного управління з метою досягнення визначених цілей держави на певному етапі її історичного розвитку.
Державне управління має певні специфічні властивості, а саме:
- суб'єктом управління є держава. Коло суб’єктів відносин державного управління охоплює органи виконавчої влади, державні органи інших гілок влади, органи місцевого самоврядування;
- державне управління спирається на владні повноваження і поширюється на все суспільство;
- за характером і обсягом управлінських явищ державне управління охоплює вирішення спільних справ, узгодження дій усіх громадян, захист спільного інтересу та задоволення потреб суспільства;
- державне управління містить не лише комплекс методів і засобів правових, політичних, економічних (регулювання, узгодження, переконання, стимулювання тощо), а й примус із допомогою правоохоронних органів.
У системі державного управління об’єктом управління виступає суспільство, суспільна діяльність, а суб’єктом – органи виконавчої влади.
До суб’єктів управління відносяться: органи виконавчої влади (уряд, міністерства, місцеві державні адміністрації); посадові особи; службовці, що наділені державно-владними повноваженням
Об’єкт управління – це система, яка підпорядковується владній волі суб'єкта управління і виконує його рішення, тобто система, якою управляють.
Об’єктами управління можуть бути: галузь промисловості, об’єднання, підприємство чи його виробничий підрозділ. Кожному об’єкту управління притаманні різноманітні види діяльності.
Між суб’єктом і об'єктом державного управління не існує абсолютних меж: система, яка управляє, як суб’єкт відносно того чи іншого об'єкта, сама, в свою чергу, є об’єктом управління іншим суб’єктом.
Предмет 1) проблеми взаємодії різноманітних сторін управління, які вивчаються іншими науками, виходячи з їхнього предмета дослідження. 2), які або зовсім не вивчаються існуючими науками, або досліджуються в обмежених рамках, оскільки більш глибоке їх дослідження не може бути досягнуте методами, притаманними даним галузям науки. 3) це проблеми, які не вивчаються жодною іншою галуззю науки, а тому мають суттєве значення для вдосконалення державного управління. Це: питання наукової організації праці в сфері виконавчої влади, запровадження в роботі управлінського апарату сучасних інформаційних технологій та технічних засобів, питання оптимізації аТіарату державного управління та управлінських функцій тощорганізація державного управління на різних рівнях - центральному, регіональному та місцевому (розробка загальної теорії апарату державного управління, проблем централізації і децентралізації, управлінських функцій, координації державного управління як цілісної системи);б) проблема добору і підготовки управлінських кадрів – дослідження питань оптимальної структури штатного складу державних службовців, управління персоналом у державних органах, професійно-кваліфікаційні вимоги до державних службовців, а також проблем лідерства і боротьби з бюрократизмом;3 ) техніка державного управління,
