ГРОМАДСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ - передбачена законом самоорганізація громадян за місцем проживання, роботи, навчання або за іншими ознаками. В Україні найпоширенішим видом ГС є територіальна самоорганізація населення. Відповідно до Конституції (ст. 140) і Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) сільські, селищні, міські, районні у містах ради можуть дозволити за ініціативою мешканців створювати будинкові, вуличні, квартальні та ін. органи самоорганізації громадян і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Правовий статус, порядок організації і діяльності органів самоорганізації населення визначаються законом. Згідно з ним органи самоорганізації громадян є складовою частиною системи місцевого самоврядування.
У 80-ті роки почалася реформа політичною системою суспільства, у якій одна з важливих місць займала ідея відновлення місцевого самоврядування організацію нижчої ланки влади. Її єдиною метою було надання населенню можливості самостійно розв'язувати питання свого повсякденного життя. Було взято курс - на посилення самостійності активності місцевих органів влади у розв'язанні тих завдань місцевого значення. Однак цьому підкреслювалася провідна роль партії як головного гаранта розвитку соціалістичного самоврядування. У розглянутий період всі Ради, зокрема й місцеві, становили єдину систему органів структури державної влади, вищим організаційним принципом якого був демократичний централізм. Формально він допускав самостійність на місцях, але насправді проявлявся в централізації і концентрації структури державної влади в найвищих шарах системи державних органів.
У СРСР ради не були органами місцевого самоврядування, а були органами структури державної влади, так як виконували функції місцевих органів управління. У основу організації роботи влади на місцях було покладено принцип єдності системи Рад як органів структури державної влади з жорсткою підпорядкованістю нижчих органів вищим. Така система сприяла швидкості і узгодженості дій всіх його ланок, але істотно обмежувала самостійність місцевих органів. Система управління на місцях не мала достатніх для саморозвитку правової, фінансової, економічної та соціальної основ.
