Авторитарний політичний режим характеризується тим, що: 1) у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, відвертого диктату; 2) з процесу прийняття та реалізації політичних рішень повністю або в основному вилучено метод знаходження компромісу, взаємного погодження (в ході обговорення) різних позицій;
3) органи політичної влади мають дискреційні повноваження, тобто право, виходячи з власного розуміння політичної до цільності, діяти на свій розсуд, у тому числі з порушенням норм закону; 4) виконавчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями; 5) обмежена або відсутня сфера застосування принципу гласності у діяльності органів політичної влади; 6) обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення.
Диктатура, виходячи з її класичного (римського) розуміння, — це тимчасовий авторитарний режим, який вводиться на строк дії надзвичайних обставин для здійснення рішучих заходів на виведення країни із стану кризи.
Тоталітарний політичний режим має такі ознаки:
1) жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема, перетворення людини на додаток до механізмів влади; 2) відсутність легальної опозиції; 3) наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології;
4) нетерпимість до політичного інакомислення; 5) примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань.
Анархічному політичному режиму притаманні: 1) ерозія або повне руйнування найважливішої загальної ідеї єдиної держави та єдиної політичної системи; 2) взаємна конфронтація або навіть атомізація владних структур, відсутність ефективних форм координації їх дій; 3) втрата найвищими органами політичної влади монополії на організоване застосування збройної сили; 4) відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, сваволя сильнішого або спритнішого,відсутність гарантій безпеки населення та представників органів політичної влади.
Охлократичний політичний режим характеризується: 1) некомпетентністю політичної влади, презирливим ставленням до знань і досвіду світової цивілізації, зокрема постійними намаганнями неадекватними реальній ситуації простими засобами і дуже швидко розв'язувати складні проблеми суспільного життя, що потребують для свого вирішення тривалої копіткої праці; 2) відсутністю у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед народом своєї країни та світом; 3) апеляціями політичної влади до широких народних мас для підтримки та рекрутуванням значної частини правлячої політичної еліти із "соціальних низів" та "маргінальних верств" суспільства.
Так, українська політична система як система перехідного типу нині має елементи всіх вищезазначених політичних режимів. При цьому ст. 1 Конституції України чітко закріпила головну тенденцію в розбудові політичної системи: "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".
