Тимчасова інструкція

{Тимчасова Інструкція}

1. На   час   до  вирішення  справи  про  місцеве  врядування
Установчими Зборами по справах місцевого врядування Україною вищим
органом  тимчасового  уряду  є  Генеральний Секретаріат,  которого
призначає тимчасовий уряд по пропозиціям Центральної Ради.
     2. Уповноваження  Генерального  Секретаріату  поширюються  на
губернії:   Київську,   Волинську,   Подільську,   Полтавську    і
Чернігівську,     з    виключенням    мглинського,    суражського,
стародубського  і  новозибківського  повітів.  Вони  можуть   бути
поширені і на инші губернії, чи частини їх, в тім разі як утворені
в цих губерніях на  основі  постанови  тимчасового  уряду  земські
інституції висловляться за бажаність такого поширення.
     3. Генеральний   Секретаріат   складається   з    генеральних
секретарів  по відомствам:  а) внутрішніх справ,  б) фінансів,  в)
хліборобства,  г) освіти,  д) торгу і промисловости,  є) праці,  а
також  секретаря  по  національних  справах і генерального писаря.
Крім цього,  при Генеральному Секретаріаті  є  для  контролю  його
справ   генеральний   контрольор,  що  бере  участь  у  засіданнях
Генерального Секретаріату  з  правом  рішаючого  голосу.  З  числа
секретарів не менше чотирьох повинні бути заміщені з особ,  які не
належать  до  української  національности.  При  Секретаріаті   по
національних справах встановлюються три посади товаришів секретаря
з тим,  щоб всі чотири найбільш  численні  національності  України
мали  кожна свого представника в особі секретаря або одного з його
товаришів.

{I Універсал}

Докладніше: Перший Універсал Української Центральної Ради

І Універсал УЦР (Документ ЦДАВО України).

10 червня (23 — за новим стилем) 1917 — проголосив автономію України «однині самі будемо творити наше життя». Це була відповідь УЦР Тимчасовому урядові на його негативне ставлення до автономної України. Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії… народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В. Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат.

Умови

Проголошення автономії України в складі Росії;
Джерелом влади в Україні є український народ;
Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);
Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;
Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, які проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

І Універсал оголошено на другому Всеукраїнському Військовому З'їзді;

Після того, як у травні 1917 року Тимчасовий уряд відмовився надати автономію Україні (навіть не негайно, а в перспективі), Центральна Рада, виходячи з принципу «ні бунту, ні покірності», прийняла рішення ухвалити I Універсал ("До українського народу, на Україні і поза її сущому "). Враховуючи багатонаціональний склад України, Універсал закликав українських громадян до злагоди і порозуміння. Українська Центральна Рада брала на себе відповідальність за поточний стан справ у державі, були запроваджені додаткові збори з населення на користь Ради, але не ставилася вимога про припинення платежів у загальноросійський бюджет. По проголошенні автономії 15 (28) червня 1917, було створено уряд (Генеральний Секретаріат). У відповідь на І Універсал Тимчасовий уряд 16 (29) червня виступив з відозвою «Громадянам України», в якому запропонувало громадянам українцям розвивати земське і міське самоврядування.

{II Універсал}

3 липня (16 — за новим стилем) 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом: останній визнавав УЦР і Генеральний Секретаріат як крайовий орган України і водночас Генеральний Секретаріат ставав органом центрального уряду. Зі свого боку, УЦР визнавала Всеросійські установчі збори, а до їх скликання зобов'язувалася не робити самовільних кроків до здійснення автономії України.

Умови

Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні;
Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;
Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;
Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

II Універсал проголошено на сесії Української Центральної Ради…

{III Універсал}

7 листопада (20 — за новим стилем) 1917 — проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншин (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, а також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.

Умови

Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії;
До установчих зборів в Україні вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату;
Скасовується право приватної власності на землю;
УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;
Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.;
Запроваджується 8 годинний робочий день;
Встановлюється державний контроль над виробництвом;
На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.
Судова реформа.
Амністія політичних в'язнів
{IV Універсал}
9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.

Умови
УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;
З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;
Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;
Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;
УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;
УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;
УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;
Держава має встановити контроль над торгівлею та банками
III і IV Універсали поставлено на голосування членами Малої Ради, чим надано їм значення законопроектів.
{Маніфест Раднаркому до УЦР}
Ультиматум Ради народних комісарів Українській Центральній Раді — ультиматум більшовицького уряду Росії (Ради народних комісарів) представницькому органу Української Народної Республіки (Центральній Раді). Офіційна назва — «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради» (оригінал рос. мовою "Манифест к украинскому народу с ультимативными требованиями к Центральной раде"). Написаний за підписом Володимира Леніна і Лева Троцького. Переданий у Київ 4 (17) грудня 1917 року. Документ вимагав від українського уряду безумовної допомоги більшовикам в Україні. Відхилений 7 (20) грудня 1917 року Українською Центральною Радою за підписом Володимира Винниченка та Симона Петлюри. Став приводом для початку більшовицької агресії проти України.

Ультиматум Росії[ред. • ред. код]

У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему:

Ультиматум Раднаркому

У Вікіджерелах є оригінали текстів на тему:

ru:Манифест к украинскому народу с ультимативными требованиями к Центральной раде

Центральну Раду звинувачено в «нечуваній зраді революції». Перед нею поставлені вимоги:

утримувати спільний з Росією фронт, відмовитися від створення окремого Українського фронту.
не пропускати через Україну військові частини з фронту на Донщину та інші регіони, де встановилася влада, ворожа більшовицькій Раді народних комісарів Росії.
пропускати більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Олексієм Каледіним.
припинити роззброєння більшовицьких полків та червоногвардійських загонів в Україні.
На відповідь давалося 48 годин. У разі відмови Рада народних комісарів Росії вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії та Україні.