Попит на гроші (реальні касові залишки) визначається прагненням економічних суб’єктів у певний момент часу утримувати частину доходів у найліквіднішій (готівковій) формі.
Попит на гроші у нац. економіці охоплює: операційний попит та спекулятивний попит.
Операційний попит на гроші пов'язаний з обслуговуванням усіх ділових угод в економіці.Економічні субєкти потребують грошей для купівлі товарів, послуг та ресурсів.
Кількість грошей, що потрібна для здійснення операцій у національній економіці, відображає кількісне рівняння обігу: MV = PY, де М – к-сть грошей в обігу; V – швидкість обігу грошей; Р – рівень цін; У – ВВПреал.
Із кількісного рівняння обігу випливає рівняння попиту на гроші: Мd = PY/ V, де Мd – попит на гроші.
Отже, попит на гроші для операцій (або операційний) залежить від рівня цін, величини доходу та швидкості обігу грошей. Зростання рівня цін і реального обсягу вир-цтва збільшує попит на гроші. І навпаки, зростання швидкості обігу грошей зменшує попит на гроші для операцій.
Спекулятивний попит- попит на гроші для придбання фінансових активів (позик, валют, цінних паперів).Залежить від відсоткової ставки: Процентна ставка – альтернативна вартість володіння грішми. Гроші як актив приносять процент. Зі зрост. % ставки економічні суб’єкти меншу частину свого багатства зберігатимуть у формі грошей. Тобто, величина попиту на реальні грошові залишки перебуає в оберненій залежності від % ставки:
На грошовому і фінансовому ринках об’єктивно існує певна мінімальна % ставка, за якої відсутній спекулятивний попит на гроші, тобто макроекон. суб’єкти не вкладають гроші у фінансові активи. Якщо спекулятивний попит відсутній має місце ліквідна пастка.
