Щапов Опанас Прокопович (1831-1876) – засновник земсько-обласної теорії. Народився в Іркутській губернії. Його батько – потомок засланців-поселенців.
Періоди діяльності Щапова:
1852-60-і рр..;
1861-63 рр. – перебував у Петербурзі;
1863-1876 рр. – заслання.
Його відносили до представників народницької історіографії. Закінчив духовне училище і Казанську духовну академію і став викладачем.
Магістерська робота: «Русской раскол старообрядчества». Торкався проблем суспільного і державного ладу Росії і вбачав, що розкол носив демократичний характер. Після захисту став викладачем у Казані. Але пробув там недовго. У 1861 р. переїхав у Петербург.
У свох працях говорив, що творцем історії є народ. Він запропонував поділ історії Росії на 2 періоди.
Суть земсько-обласної теорії:
Перший період назвав земсько-обласний (з найдавніших часів до початку 17 ст.);
Державно-союзний або союзно-обласний (після Смути).
У своїх працях, присвячених общині, проводив таку думку:
Держава Росії – результат дії народних мас: в процесі історичного розвитку населення Русі, а потім Росії, здійснював колонізацію по руслах річок і створив там обласні общини;
Специфіка географічних умов призвела до того, що кожна область мала свою специфіку;
Обласні общини були територіальними одиницями з власним самоуправлінням і аж до 17 ст. – слабо зв’язувалися між собою;
В результаті польсько-шведської інтервенції, яка загрожувала російському народу втратою незалежності, російські народи об’єдналися і створили соєзно-обласну або державно-обласний період.
Він твердив:
принцип народовладдя має бути в основі всієї суспільної організації народу;
реалізація цього принципу повністю відбивається через общину;
община у майбутньому приведе до справедливого суспільства.
Ідеалізував общину вважав, що зовнішній вплив не міг порушити національних принципів росіян.
1863 р. – «Земство и раскол». За цю працю він був заарештований і засланий в Ірктськ.
У цей період пише працю «новая ера на рубеже двух столетий», де відмовляється від земсько-обласної теорії і стає близьким до позитивістів. Вважав, що закони природи тотожні законам розвитку суспільства. Велику роль відводив географічним факторам. Вважав, що природа впливає на фізіологію людей. Говорив про особливий склад крові великоросів. Психологія великороса: він спокійний і байдужий. Щапов передбачав, що у майбутньому Рося зіграє роль мосту між Сходом і Заходом.
- Офіційно охоронна історіографія в Росії.
(2 пол. 19 –поч. 20 ст.) – це були висококваліфіковані історики, спеціалісти з усіх періодів історії, історіографи і джерелознавці.
