Наслідки технічного прогресу

Озирнімося навколо Дедалі частіше постає питання про
непередбачені наслідки науково-технічного прогресу Над-
розвинена інформатика й небувала легкість переміщень, які
надихають, тішать і додають відчуття могутності й сили, на-
справді ослаблюють і знеособлюють кожного зокрема
Поспіх став життєвою нормою Індивідуальні запити в без-
межжі необхідності непомітно перетворюються в одноманітну
картинку масовості та серійності Всюдисуща реклама без-
упинно руйнує здатність людини до самостійного судження
Телевізор привчає до калейдоскопічного нашарування зміни
вражень Ідеться вже не про самі враження, а про цю безпе-
рервну зміну, без якої неначе й жити стає неможливо А елек-
тронний вітер, з безглуздою гордістю званий інформаційним
вибухом, видмухує всі запаси пам’яті, перетворюючи стару
скарбницю на порожню й слизьку трубу
Інтенсивний розвиток електроніки й радіотехніки призвів
до забруднення природного середовища електромагнітними
випромінюваннями Головне їх джерело – радіо-, телевізійні
й радіолокаційні станції та центри, високовольтні лінії елек-
тропередач і підстанцій, електротранспорт, телевізори й
комп’ютери (особливо – телевізійні зали, студії, комп’ютерні
центри, де зосереджено багато цієї техніки)
Ùо таке електроніка? Вона не жива й не мертва, а швид-
кість процесів, які відбуваються в ній, величезна Її не на-
звеш розумною, проте й на безглузду вона не скидається Їй
властиве щось на зразок саморозмноження, а її підприємли-
вість не має меж Хто вона: утішник, «полегшувач» життя?
Ні, вона полегшує не життя, а розв’язання тих здебільшого
штучних завдань і задоволення порожніх потреб І робить
вона це лише з тією кабальною умовою, що ми передоручимо
їй власну ініціативу й відповідальність, станемо без неї безпо-
мічними і безмежно залежними від її сумнівних зручностей
Слідами технічного прогресу вона ввірвалася в людську
душу й мозок, бажання і навички, прагнучи опанувати людину й переінакшити її за власною подобою
Ùо й казати: момент вторгнення був обраний навдивови-
жу прицільно – саме кінець чергової культурної епохи, період, що несе душевну прострацію й затемнення духу, журливий перебій, коли дитяча основа людини звільняється від несправж ніх дорослих нашарувань, що обпадають з неї, як пересохла фарба з жерсті, і виразно заявляє про себе У чому виявляється найповніше дитяче єство? У безвідповідальності У необачності
У самозабутній грі
У мене перед очима численні натовпи дітей, повністю захо-
плених новою чарівною іграшкою – комп’ютером Забуто все:
затишок рідного дому, авторитет батька, школа, вимоги вихо-
вателів і вчителів, необхідність тривалого й нудного навчан-
ня
І якщо роздмухати гру до тих грандіозних розмірів, які со-
лодко вимріяв добрий професор Тапскотт, – наслідки будуть
жахливими, оскільки дитячі ігри так званих дорослих небез-
печні геть не по-дитячому
Братання з комп’ютером культивує моральну спустоше-
ність, лінь мозку, вседозволеність і ганебну для дорослих пси-
хологію розбещеної дитини
Утім, мені не здається, що електронна недуга зайшла по-
справжньому далеко Шкода лише, що моє припущення побу-
доване не на вірі в здатність людини отямитися й зрозуміти,
а на невтішній упевненості, що людству, яке загралося, за-
бракне часу й можливості довести цю гру до її логічного за-
вершення