58. Живо?пис (маля?рство, фр. peinture, англ. painting, болг. живопис, рос. живопись, пол. malarstwo, чеськ. mal??stv?) — вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом Як і інші види мистецтва, живопис може виконувати пізнавальну, естетичну, релігійну, ідеологічну, соціально-виховну або документальну функції.
Проте основне і першочергове, виразне і змістовне значення в живописі має колір, який сам по собі є носієм ідеї (в тому числі і в силу психологічних факторів впливу і сприйняття). Це вельми переконливо роз'яснює і показує, наприклад, теорія Й. Іттена. Невипадково існує таке поняття як «літературність», коли живопис, з тієї чи іншої причини, не володіючи достатніми пластичними і виразними якостями, залучає до свого арсеналу чисто розповідну, «літературну» складову.
«Кобзар» (в сучасній орфографії укр. Кобзар; в орфографії прижиттєвих видань Шевченко Кобзар) - назва збірки поетичних творів Тараса Шевченка.
Вперше «Кобзар» був виданий в 1840 році в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. До збірки увійшло вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» і «Думи мої, думи мої, горе мені з вами », написаний спеціально для цього збірника, і є як би епіграфом не тільки до цього видання, але й до всієї творчості Тараса Шевченка.
Після видання цієї збірки кобзарем стали називати самого Тараса Шевченка. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей почав підписуватися «Кобзар Дармограй». Полные издания «Кобзаря» — заграничные (лучшее — львовское, в 2 томах, под редакцией Огоновского[источник не указан 481 день]). В России все издания «Кобзаря» сокращённые, с пропуском резких политических стихотворений. История изданий «Кобзаря» указывает на чрезвычайно быстрое его распространение в новейшее время, в зависимости от развития образования. Первое издание (Мартоса) вышло в 1840 году. Через 4 года появилось 2-е издание «Кобзаря», куда вошли уже «Гайдамаки». Третье издание вышло в 1860 году, после возвращении поэта из ссылки. Оно появилось благодаря материальной поддержке со стороны известного сахарозаводчика Киевской губернии Платона Симиренко. Это издание встретило в Петербурге очень сильные препятствия со стороны цензуры и только благодаря заступничеству министра народного просвещения Ковалевского увидело Божий свет. В 1867 году появляется «Чигиринский торбанист-певец» (4-е издание «Кобзаря»). В том же году Кожанчиков издаёт сочинения Шевченко в двух томах, содержавших в себе 184 пьесы. Через два года вышло 6-е издание Шевченко.
