У сучасному світі всі соціальні структури можна поділити на дві групи:
суспільства, де основним шаром населення є середній клас (так званого європейського суспільства);
соціально поляризованого суспільства з двома головними соціальними групами – багатими та бідними.
У часи, коли Україна була складовою СРСР, увага і переконання були направленні на існуванні лише двох дружніх структур — робітничого класу та трудової інтелігенції. Мова йшла про те. що соціальна структура мала не вертикальну, а горизонтальну спрямованість. Вважалось, що не було тих груп, які мали б якісь соціальні переваги над іншими. Основою була думка про соціальну однорідність суспільства, хоча у реальному житті все було не так. Соціальна структура ринкового суспільства с результатом, перш за все, його природного руху, соціальної еволюції. Зовсім інша ситуація була в країнах колишнього СРСР, де існувала лише державна форма власності. Засоби виробництва, які перебували свого часу в приватних руках, були націоналізовані. Одержавленою була також і робоча сила. Це виявилось у тому, що держава визначала характер її підготовки, контролювала її переміщення, визначала необхідну кількість робочих місць. Нарешті, лише держава визначала, чого варті робочі професійні здібності людини. Саме держава визначала розмір так званих класів і їх кількість. Процеси створення груп. їхнього переходу з однієї в іншу також перебували під контролем держави. Сьогодні ж в Україні прагнення побудувати демократичну державу із соціально орієнтованою ринковою економікою передбачають формування соціальної структури, з численним середнім класом.
Таке суспільство повинно керуватися такими принципами:
1) прагнення самостійно забезпечувати добробут собі та своїй родині, дбати про майбутнє, зокрема про старість;
2) населення не проїдає миттєво всі зароблені кошти, а інвестує значну їх частину в бізнес, житло, освіту тощо;
3) демократичними принципами управління.
9.
