35. Психологічні особливості розвитку в юнацькому віці
Вікові межі 15 (18) – 21 (25).
Соц. ситуація розвитку – навчальний заклад/трудова діяльність (колектив).
Провідна діяльність – навчально-професійна. Вибір професії є остаточним.
Новоутворення – професійне та особистісне самовизначення.
Криза 16 років при виборі професії і зміні колективу.
Криза в 21 (22), що пов’язана з почуттям власної значущості і з адаптацією.
Особливості розвитку пізнавальної сфери: набувається інтелектуальна зрілість. Особливо виділяється рівень розвитку мислення, яке стає самостійним, творчим, критичним. Відзначається прогресуюче розвиток теоретичного мислення. Особливості розвитку особистісної сфери: переважають емоційна врівноваженість, почуття психологічної незалежності, розвинений самоконтроль і саморегуляція, об'єктивна позитивна самооцінка, професійне та особистісне самовизначення, здійснюється статева ідентичність, проявляється цілеспрямована потреба в самоактуалізації. Особливості розвитку соціальної сфери: відбувається розширення соціальних зв'язків за рахунок взаємодії з різними (за віком, освітою, соціальним статусом) людьми, набувається поведінкова автономія, творчий характер спілкування, оволодіння культурною, правової, економічної грамотністю.
39. Соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці
Соціальна ситуація розвитку в старшому шкільному віці зумовлена особливостями перебування учня на порозі самостійного життя, необхідністю особистісного і професійного самовизначення, вибору життєвого шляху. Психологічним центром ситуації розвитку старшокласників стає вибір професії, внаслідок чого у них формується своєрідна внутрішня позиція. Своєрідність її зумовлена зорієнтованістю у майбутнє, сприйняттям теперішнього крізь призму цієї основної спрямованості особистості.
Суттєвою особливістю внутрішньої особистісної позиції старшокласника є зміна характеру потреб, які з безпосередніх перетворюються на опосередковані, усвідомлені та довільні. Учень може керувати своїми потребами і прагненнями, складати життєві плани, що засвідчує досить високий рівень особистісного і соціального розвитку.
На цьому віковому етапі відбувається формування механізму цілетворення, основними проявами якого є наявність у людини певного задуму, плану життя, життєвої мети, проекту цілі, загального досвіду свого буття. Цей механізм пов'язаний із прагненням і здатністю старшокласника здійснювати самопроекцію на майбутнє. Йдеться про його прагнення і здатність ставити конкретні цілі, переносити себе в майбутнє, вибудовувати своє реальне життя з проекцією на майбутнє.
Нова внутрішня позиція учня старших класів змінює важливість для нього змісту, мети і завдань навчання. Він оцінює своє навчання з огляду на його значущість для власного майбутнього, особливо для вибору професії.
Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здобуття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і професійному самовизначенню. Розширюється коло їх дружнього спілкування з однолітками за одночасного підвищення, порівняно з підлітками, вибірковості осо-бистісних контактів і уподобань.
38. Особистісний розвиток в юнацькому віці
Психологічною особливістю раннього юнацького віку є спрямованість у майбутнє. Важливим чинником розвитку особистості в ранній юності є прагнення старшокласника будувати життєві плани, осмислювати побудову життєвої перспективи.
Життєвий план - широке поняття, яке охоплює всю сферу особистого самовизначення (рід занять, стиль життя, рівень домагань, рівень прибутків тощо). У старшокласників життєві плани часто ще досить розпливчасті і не вичленяються мрії. Старшокласник просто уявляє себе в найрізноманітніших ролях, порівнюючи міру їх привабливості, але ще не може остаточно вибрати щось для себе і часто нічого не робить для досягнення задуманого.
Основою для планування, суб'єктом власного майбутнього є існуюча в суспільстві модель "типового життєвого шляху" члена даного суспільства. Ця модель закріплена в культурі, системі цінностей суспільства, в її основу покладено принцип своєчасності: в який час суб'єкт повинний вкластися, щоб соціально "встигнути", в потрібний час зробити наступний крок.
36. Когнітивний розвиток в юнацькому віці
В цей період відбувається і вдосконалення пам'яті школярів. Пам'ять х-ся зростанням та зміцненням довільності. Діяльне запам’ятовування продуктивніше за мимовільне. Окреслюється спеціалізація пам’яті. Можуть бути свідомо використані мнемонічні техніки (асоціативні ряди, раціонально пам'ять).
Характерний рівень когнітивного розвитку в юності - формально-логічне, формально-операціональне мислення. Це абстрактне, теоретичне, гіпотетико-дедуктивне мислення, непов'язане з конкретними умовами зовнішнього середовища, існуючими в даний момент.Одним з важливих новоутворень інтелектуальної сфери в юнацькому віці стає розвиток теоретичного мислення. Удосконалюється володіння складними інтелектуальними операціями аналізу і синтезу, теоретичного узагальнення і абстрагування, аргументування і доведення. Зміни когнітивних структур слугують передумовою виникнення здатності до інтроспекції, до рефлексії.
Сприймання х-ся довільністю форм і стає складним інтелектуальним процесом, опосередковано попереднім досвідом, наявними знаннями та інтелектуальним потенціалом.
Розвиток уваги є суперечливим: зростання обсягу уваги, здатність довго зберігати інтенсивність, переключати увагу з одного об’єкту на інший і водночас зростає вибірковість уваги, її спрямованість інтересів. Розвиток довільності уваги, її стійкості та зосередженості пов’язані із формуванням логічного мислення, оволодіння загальним способом мислення. Розвивається здатність розподіляти увагу. У навчанні зростає роль після довільної уваги.
37. Особливості фізичного розвитку в юнацькому віці
Завершується фізичне дозрівання організму, статеве дозрівання, сформовані вторинні статеві ознаки, статура набуває відповідного типу, остаточний зріст в дівчат в 16-17 років, у юнаків у 17-18. Темпи росту уповільнюються. Завершується окостеніння скелету. Збільшується сила м’язів. Продовжується функціональний розвиток нервових клітин головного мозку. Умовні зв’язки х-ся більшою стійкістю та більшою можливістю переключення. У юнацькому віці вдосконалюється функціонування серцево-судинної системи, нервова регуляція її діяльності. Стабілізується кров´яний тиск, серцево-судинна система стає витривалішою до навантажень.
40. Психологічні труднощі розвитку в юнацькому віці
Криза 17 років - рубіж звичного шкільного і нового дорослого життя.
В 17 років криза протікає не менш гостро, ніж у 15 років. Д.Б. Ельконін відзначав це як найважчий кризовий період разом з кризою 3-х років. Більшість 17-річних орієнтується на продовження освіти, небагато - на пошук роботи. Вища освіта їм необхідна, насамперед, для того щоб одержати професію, що дозволяє "жити гідно", "багато заробляти", "забезпечувати себе і сім'ю".
Криза юнацького віку нагадує кризи 1-го року (мовна регуляція поведінки) і 7-ми років (нормативна регуляція). У 17 років відбувається ціннісно-смислова саморегуляція поведінки. Якщо людина навчиться пояснювати, а отже, регулювати свої дії, то потреба пояснити свою поведінку "хочеш не хочеш" призводить до підпорядкування цих дій новим законодавчим схемам. У молодої людини спостерігається філософська інтоксикація свідомості, вона виявляється поверженою в сумніви, роздуми, що заважають її активній діяльній позиції. Іноді стан переходить в ціннісний релятивізм (відносність всіх цінностей). Криза юнацького віку з'являється зі вступом молодої людини до дорослого життя, коли загострюються внутрішні конфлікти, виникають питання, які здаються неможливими для розв'язання, життя стає складнішим.