21. Фізичний розвиток молодшого школяра
Молодший шкільний вік охоплює вікові межі від 6-7 до 11 років. У цьому фізичний розвиток дитини відбувається відносно емоційно і рівномірно збільшується життєва ємність легенів зростає і серце, і діаметр кровоносних судин. Продовжується процес окостеніння кістяку, проте у хребті дитини ще багато хрящової тканини. Порушення сан-гігієнічних норм може привести до викривлення хребта. Саме тому дорослим потрібно постійно слідкувати за поставою, ходою та позою при сидінні. У цьому віці процес окостеніння фаланг пальців та кисті руки ще не завершилося, а тому виникають труднощі у виконанні точних дрібних рухів (при письмі). Саме тому не можна переобтяжувати дітей виконанням письмових завдань. У цьому віці швидко ростуть великі м’язи, а дрібні відстають у розвитку, саме тому дитину не можна перевантажувати письмовими завданнями. Їй набагато легше робити розмашисті рух аніж дрібні. У цьому віці збільшується вага головного мозку та продовжується удосконалюватися його аналітично-систематична діяльність. У молодшому шкільному віці у порівнянні з дошкільним віком удосконалюється гальмівні процеси проте збудження має приорітет над гальмуванням, тому діти схильні до імпульсивної поведінки.
19. Психологічні особливості розвитку молодшого школяра
Психічний і особистісний розвиток дитини у молодшому шкільному віці зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку - навчанням у початковій школі. На цьому віковому етапі провідною діяльністю стає навчання, основою якого є пізнавальний інтерес і нова соціальна позиція.
Вікові межі з 6-7 до 10-11 років. Основою для його визначення є час навчання дітей у початкових класах. Основне завдання навчити дитину вчитися.
Основні новоутворення: 1.Перехід від наочного до словесно-логічного мислення. 2.Регуляція довільності. 3.Розвиток рефлексії 4.Формування внутрішнього плану дій. 5.Засвоєння навичок навчання. 6.Формування навичок взаємодії в колективі.
В молодшого школяра самооцінка ситуативна.
2. Адаптація до навчання. Змінюється соціальний статус на «учень».
Завдання адаптаційного періоду: 1) знайомство з колективом, школою, вчителями; 2) «сам на сам» з відповідальністю; 3) адаптація в плані оцінки; 4) адаптація до домашнього завдання; 5) режим дня.
У молодшому шкільному віці провідною діяльністю виступає учіння коли дитина розпочинає учбову діяльність у неї переважають мотиви учіння. Під впливом вчителя у дитини починає розвиватись соціальні та пізнавальні мотиви учіння. Динаміка формування пізнавальних інтересів: позитивне ставлення дитини до факту вступу до школи; ставлення до шкільного життя як до цікавої ситуації, як до гри(2-3 тижні); формування у дитини інтересу до процесу виконання учбової діяльності; формування інтересу до результату учбової діяльності; формування інтересу до змісту учбової діяльності.
23. Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра
У ранньому дитинстві малюк відкрив для себе існування дорослих, складний їхній світ. Якраз відокремлення дитини від дорослого створює нову соціальну ситуацію, в якій вона прагне до самостійності. Ця тенденція є природною і постійною. Однак дитина продовжує жити разом з дорослим, входить у його світ. її основною потребою є участь у житті й діяльності дорослих, оскільки в цьому віці дитина не може реалізувати себе через брак сил, умінь, знань. Тому вона стає дорослим у думках, уяві, орієнтується на нього як на зразок, перебираючи на себе властиву дорослим певну роль, наслідує дорослих, діє, як дорослий, але у формі сюжетно-рольової гри. У дитини з'являються елементарні обов'язки, її зв'язок з дорослим набуває нових форм, що виявляється у заміні спільної діяльності з самостійним виконанням його вказівок.
Істотною особливістю дошкільного віку є виникнення різноманітних стосунків дитини з однолітками, утворення дитячого згрупування. Власній внутрішній позиції дошкільняти стосовно інших людей властиві розвиток усвідомлення власного Я і значущості своїх учинків, величезний інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності, стосунків.
20. Когнітивний розвиток молодшого школяра
Основними ознаками розвитку інтелекту молодшого школяра є якість знань, уміння застосовувати їх на практиці, орієнтування в матеріалі, самостійне набування знань, знаходження нових способів навчальної роботи, темп і легкість засвоєння нового матеріалу, міцність запам'ятовування, самостійне формулювання запитань, що логічно випливають з відомих у задачі співвідношень, знаходження можливих способів розв'язування нетипових завдань.
Формування інтелекту зумовлюється розвитком певних показників психічних процесів: точності зорового, слухового і дотикового сприймання; повноти й детальності описування картини, яку учень бачить уперше; способів свідомого запам'ятовування нового матеріалу; Розумовий розвиток учнів початкових класів має суттєві індивідуальні відмінності, які виявляються в удосконаленні загальних і спеціальних здібностей, прискоренні темпу роботи. В одних дітей краще розвинуті мислительні, в інших - мнемічні чи перцептивні компоненти інтелекту. Серед молодших школярів трапляються учні з тимчасовим затриманням розумового розвитку. Під час виконання навчальних завдань їм доводиться долати неабиякі труднощі, тому в процесі організації навчання необхідний індивідуальний підхід до дітей. Щоб вони могли краще вчитися, потрібно більше часу відводити на первинне сприймання навчального матеріалу. Цілісний розвиток інтелекту у молодшому шкільному віці відбувається за такими напрямами:
1) засвоєння й активне використання мови як засобу мислення.
2) поєднання і взаємозбагачення всіх видів мислення: наочно-дійового, наочно-образного, словесно-логічного;
3) виокремлення підготовчої та виконавчої фаз розв'язання завдання.
Якщо за будь-яким із цих напрямів виникають труднощі, проблеми, це означає, що інтелектуальний розвиток дитини відбувається однобічно.
Отже, молодший шкільний вік є періодом інтенсивного психічного та особистісного розвитку. Новоутворення, що виникають у цей час, навчальна діяльність створюють передумови для переходу молодшого школяра до підліткового періоду.
Причини неуважності:
- внаслідок перевтоми;- порушення правильного дихання;- недостатня розумова активність;- відсутність уміння переключатися.
Продуктивність пам’яті залежить від:* змісту матеріалу;* х-ру діяльності;* ступеню оволодіння раціональними способами і приймами заучування.
Високопродуктивне довільне запам’ятовування залежить від таких умов:
- матеріал стає змістом активної діяльності;- ступінь розвитку;- ступінь відповідності.Непослідовність аналізу, виділення окремих елементів чи основ завдання і встановлення на цій основі найпростішого зв’язку.
Завдання аналізуються більш послідовно, хоча деякі умови випадають, тому допускаються помилки.Забезпечення передбачення ходу процесу вирішення завдання і розумового планування.
Неуспішність – ситуація в якій пов. і результати навч. дитини не відповідають вимогам навч. закладу. Якщо є систематична неуспішність, вона веде до педагогічної занедбаності.виділяє 2 групи неуспішності:- недоліки в пізнавальній діяльності;- недоліки в мотиваційній сфері.
Види неуспішності:- заг. відставання;- часткова, але відносно стійка неуспішність;- епізодична.
22. 24. Особистісний розвиток молодшого школяра. Психологічні труднощі.
На формування особистості дошкільника впливають основні види діяльності, які він виконує, розвиток мовлення та пізнавальної сфери, але найважливіше значення у цьому процесі мають розвиток самосвідомості й самооцінки, спонукальної сфери, динамічної і змістової сторін емоцій та почуттів.
Особливу роль у розвитку особистості дитини в дошкільний період відіграють люди, що її оточують, передусім батьки. Дошкільник стає самостійнішим, більш незалежним, ніж раніше, від дорослих, розширюються та ускладнюються його взаємини з оточенням. Отже, розвиваються його самосвідомість і самооцінка.
У старшому дошкільному віці поглиблюються уявлення про себе, виникають почуття самоповаги, власної гідності, розвиваються вміння самоконтролю та саморегулювання дій. Відбувається усвідомлення свого Я в системі людських стосунків.
У стосунках дошкільнят із ровесниками найтиповішим є кооперативно-змагальний рівень спілкування. У дошкільному віці активно розвивається спонукальна сфера дитини, свідченням чого є формування мотивів. До новоутворень у цій сфері належать мотиви, пов'язані з інтересом дітей до світу дорослих, з прагненням бути подібними на них. Вони, як правило, переплітаються з ігровими.
Розвиток динамічної сторони емоцій і почуттів дошкільника зумовлений формуванням уміння контролювати і регулювати свої емоційні прояви, формуються вищі почуття. Глибшими стають у цьому віці почуття гордості та самоповаги, які є основою самооцінки дитини, зумовлюють її поведінку. Найяскравішими інтелектуальними почуттями дошкільників є почуття здивування і допитливості. Емоційне неблагополуччя дитини, проявляючись у сфері її стосунків з іншими людьми зумовлює такі види порушень:
1) неврівноваженість, швидку збудливість, що проявляються в голосному плачі, вибухах гніву, глибокій ображеності тощо;2) "легку загальмованість", уникання спілкування;3) агресивність у взаємодії з ровесниками;4) тривожність, що проявляється у переживанні різноманітних страхів.
Головним джерелом гармонійного розвитку емоцій і почуттів дошкільника є сім'я.
