В Україні об'єктна теорія австро-британської психоаналітика Мелані Кляйн (1882-1960) не набула такої популярності, як гештальттерапія чи групи самоактуа-лізації і особистісного зростання. Проте кляйніанство має великий потенціал, особливо щодо роботи з маленькими дітьми та їх матерями.
На відміну від 3. Фройда М. Кляйн вважала, що більшість психічних структур формується в перший рік життя дитини. Найважливішим чинником і початковою точкою психічного розвитку, за її теорією, є взаємодія дитини з матір'ю і материнськими грудьми. Ці взаємини - перші, в які вступає немовля, і така психічна та фізична близькість до життєдайних грудей певною мірою компенсує втрачену пренатальну єдність із матір'ю і відчуття безпеки, яке вона дає. На думку М. Кляйн, материнські груди захищають дитину від тривоги переслідування (персекуторна тривога), що виникає у відповідь на біль і дискомфорт народження, втрати внутріутробного блаженства. Від початку немовляті властиві два основні прагнення: лібідне та агресивне, рівновага між якими постійно коливається. Я (свідомість), розвиваючись, прагне оволодіти бажаннями і задовольняти їх у безпечних умовах. Материнські груди, за образним висловом М. Кляйн, "необмежене джерело молока і любові", є для немовляти основним об'єктом, а мати - "всесильною істотою, яка може позбавити будь-якого болю і зла". Однак далеко не завжди грудне годування і материнська турбота повністю відповідають запитам дитини: у матері буває мало молока; дитині важко смоктати чи вона захлинається рідиною; мати може мимовільно відштовхнути немовля, що завдає їй болю, вона не може давати груди у всіх випадках, коли дитина вередує. З огляду на це груди як психічне уявлення, пов'язане із задоволенням, стають улюбленими і відчуваються як "хороші"; водночас вони є джерелом фрустрації, а тому ненависні і відчуваються як "погані". Такий сильний контраст між "хорошими" і "поганими" грудьми існує через недостатню інтегрованість Его і процесів розщеплювання всередині нього. Проте є підстави припускати, що в перші 3-4 місяці життя дитини "хороші" і "погані" об'єкти не повністю розмежовані в її психіці. Картину зовнішнього і переведеного у внутрішній план об'єкта дуже спотворюють фантазії, тісно пов'язані з проекцією імпульсів на об'єкт. "Хороші" груди - зовнішні і внутрішні - стають прототипом усіх корисних об'єктів, які є ще й джерелом задоволення, "погані" груди сприймаються як негативні і загрозливі.
Ситуація грудного годування приносить не тільки приємні відчуття. Емоційний стан матері, кількість молока, форма соска і режим годування - усе позначається на ставленні немовляти до грудей: воно амбівалентне, дитині важко розібратися у своїх почуттях. Ще менше немовля здатне відокремити зовнішнє від внутрішнього, себе від навколишньої дійсності, насамперед від матері і материнських грудей. Тому початкову стадію психічного розвитку називаютьпараноїдно-шизоїдною. Параноїк (грец. paranoia - божевілля, безумство) сприймає навколишній світ загрозливим і ворожим - для немовляти такими є погані груди і поганий зовнішній об'єкт; шизофренік (грец. schizo - розсікаю і рпгбп - серце, розум) не здатний відокремити свої переживання і відчуття від зовнішніх дій. Параноїдні реакції немовляти зумовлені його деструктивними імпульсами, спрямованими на "погані" груди. М. Кляйн образно описала походження ранніх страхів: "...ненависні груди набули орально-деструктивної якості імпульсів самого немовляти, що виникають у нього в станах фрустрації та ненависті. У своїх деструктивних фантазіях він кусає і розриває груди, знищує їх, пожираючи.
