Однією з основних ідей, які пропагував К. Ушинський, є ідея народності у вихованні. Особливе місце у моральному вихованні вчений відводив фізичній праці, вважаючи за потрібне правильно поєднувати її з працею розумовою. К. Ушинський вважав, що у процесі навчання необхідно розвивати пам’ять – пасивну (мимовильну) і активну (довільну), використовуючи повторення навчального матеріалу. В основі дидактичної концепції великого педагога лежить “основний закон дитячої природи”: “...дитина потребує діяльності неперервно і втомлюється не від діяльності, а від її одноманітності. Змусьте дитину сидіти, - і вона дуже швидко втомиться; лежати – теж; іти вона довго не може, не може довго говорити, співати, читати, і ...довго думати; але вона грається і рухається весь день, змінює і змішує усі види діяльності, і не стомлюється ні на хвилину; а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити дитячі сили на майбутній день”. Ця особливість дитини накладає певний відбиток і на діяльність учителя: він має забезпечити неперервну активність учня через зміст і організацію навчання. Урок має бути побудований так, що від початку і до кінця дитина змушена мислити, а цього неможливо досягнути, якщо пропонувати одноманітні види й прийоми роботи. Відомо, що вчитель з часом звикає до апробованих роками прийомів і методів навчання. Але якщо він не шукає нових підходів і деталей, то поступово його діяльність втрачає свою доцільність, бо “...рутина звільняє учня від необхідності мислити”. Потрібно прагнути, щоб у кожному виді діяльності “...учень змушений був думати, як її виконати, а не тільки згадувати, як вона виконувалася”.
