Мікропсихоаналіз сформувався в середині 50-х 20 ст. в результаті діяльності італійського психоаналітика Сільвіо Фанті (1919-1997). У концептуальному плані Мікропсихоаналіз надає особливого значення інтерпретації людини, поведінка якої складається з постійних і різноманітних спроб. Спроба здійснення чого-небудь приймається в якості універсальної, нейтральної психодинамічної одиниці і мікродеталі життя. При цьому спроби інтерпретуються як довільні і випадкові психоматеріальні актуалізації "інстинкту спроби", що додає людині її сутність, яка володіє відповідною енергетикою. Несвідоме не є кінцевою метою дослідження і часто вивчається як спроба або сукупність спроб. В енергетичному контексті велике значення надається встановленню зв'язку між інстинктом спроби і нейтральним динамізмом порожнечі, що володіє певним енергетичним потенціалом. За С.Фанті, є три принципово важливих компоненти індивіда, що успадковуються: 1) клітини і кров, 2) інстинкт спроби і його енергетичний потенціал, 3) сни, що представляють собою продовження одного і того ж сновидіння, через яке проявляється психічна порожнеча. Життя починається з порожнечі, яка уміщує електро-хіміко-електричний процес. Порожнеча – це континуум, в якому спроби є матеріальннми або психічними.
