У дослідженнях Б. В. Зейгарник було встановлено, що випробовувані, в широкому віковому діапазоні,
схильні запам'ятовувати перервані завдання краще (і найчастіше), ніж вони запам'ятовували завершені
завдання. Нагромаджені повсякденні спостереження послужили поштовхом до серії експериментів
Зейгарник. Половину видів діяльності, виконуваної випробовуваними в експерименті, дозволялося
продовжувати до завершення (або виконання завдання), а інша половина переривалася експериментатором на
тому чи іншому її етапі. Після закінчення експериментального сеансу всі завдання - як завершені, так і незавершені, - прибиралися експериментатором, щоб піддослідні не могли їх бачити, і випробовуваних
просили коротко записати те, чим вони займалися. Результати цього дослідження підтвердили первинну
гіпотезу Зейгарник. Кількість пригадуваних незакінчених або незавершених завдань (що позначаються
літерою «Н») виявилося значно вище кількості завершених завдань (що позначаються буквою «З»).
Загалом, випробувані, що приймали участь в дослідженні Зейгарник, згадували в два рази більше
незавершених завдань, ніж завершених.
