На думку Спінози, там, де люди мають загальне право, кожний з них «не має насправді по природі
ніякого іншого права, крім того, що уступає йому загальне право. Він зобов´язаний виконувати все, що б
не повелівалось йому за загальної згоди, або ж він по праву буде примушений до цього». Таким
чином, важлива особливість договірної теорії Спінози полягає в тому, що природне право кожного в громадянському суспільстві не припиняється. Воно іменується тепер «приватним громадянським правом», обсяг якого визначається загальним правом держави. Міра свободи індивіда визначається Спінозою
мірою розумності. Істинний розум, завжди спрямований на загальне благо, втілюється в законі,
забезпеченим примусом. Свобода тут — це підлеглість рівному для всіх закону. Тому жодне суспільство
не може існувати без влади і сили, а отже, і без законів, що зменшують і стримують пристрасті і неприборкані пориви людей». На його думку, людська свобода тим більше, чим більше людина
керується розумом і кориться законам.