У східнослов'янській релігії яскраво відображені дві риси: обожнювання сил природи в різноманітних, формах, та культ роду. Ранньою дохристиянською релігією в праукраїнців був язичницький політеїзм, або багатобожжя, що являв собою нашарування різних вірувань дослов'янських епох. У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувались народна фантазія та знання людини про світ. Східні слов’яни в VI–IX ст. створили оригінальну систему виховання, що здійснювалось, передусім, у процесі включення дітей у конкретні види трудової діяльності дорослих. У східних слов’ян існував обряд ініціації, що був властивий ще їх предкам – праслав’янам. Проте ініціації тут мали набагато гуманніший характер, ніж у інших народів. З появою сім’ї роль цієї форми виховання поступово втрачається, вона стає привілеєм представників еліти.