ПСИХОДИНАМІЧНИЙ ПІДХІД

Засоби активного соціально-психологічного навчання, які сприяють особистісній психокорекції майбутнього психолога, відповідають спе¬цифіці пізнання несвідомої сфери, що потребує об'єктивації для виявлення глибинно-психологічних передумов особистісної проблематики. Тому ефективність психокорекції майбутнього психолога в АСПП за-безпечується глибинним спрямуванням на виявлення інфантильних пер-шопричин дисфункцій у психіці. 
У глибинній психології вирішального значення набува¬ють несвідомі компоненти, які структурують діяльність індивіда, органі¬зовують його поведінку. Компоненти містяться в «глибинах психіки і піддаються ірраціональним, афективно-емоційним, інстинктивним та інтуїтивним спонукам, тенденціям, установкам, прихованим за поверхнею свідомості» [4, с.55]. Здобутки основних напрямів глибинної психоло¬гії підтверджують, що головні детермінанти дій людини закладено у психічній динамічній побудові, яка належить до несвідомого. Психокорек-ція особистості не може бути повною та ефективною без дослідження несвідомих спонукань і прагнень, що представлені у спонтанній поведінці суб'єкта в замаскованому вигляді. 
Психокорекційна робота засобами активного соціально-психологіч-ного пізнання (за методом Т.С. Яценко) узгоджується з ученням про несвідоме, його функціональними особливостями. 
Сучасні українські дослідники (С.Д.Максименко, Т.М. Титаренко, Т.С.Яценко) наголошують на необхідності посилення уваги до функціонального аспекту несвідомого як внутрішнього феномена, що не вписується в зовнішньо детерміновану категорію психічного, проте знаходить вияв у немотивованих вчинках, ірраціональних діях, інфан-тильній та регресивній поведінці. Т.С. Яценко зауважує: «Безсумнівним є факт, що основний зміст психіки суб'єкта загалом зберігається на несвідомому рівні. Ми усвідомлюємо лише фрагмент нашого активно¬го функціонування в ту чи іншу мить: уся сукупність інформації зага¬лом зберігається в несвідомій сфері» [6, с.41]. Є.А. Костандов наголошує на тому, що «заперечення несвідомого неминуче закриває дослідникові шлях для віднаходження причинних зв'язків і відношень між окреми¬ми явищами психічного життя людини» [1,с.19]. Водночас зарубіжні вчені зосереджують увагу на можливостях аналізу мови як способу функціонування несвідомого та дослідженні певної логіки, якій воно підпорядковане. 
Оскільки науковці наголошують на тому, що свідоме «не є господа-рем у власній домівці», в сучасних дослідженнях намітилася тенденція розглядати феномен психічного в тісному взаємозв'язку з категорією несвідомого. 
У межах глибинної психології психіка розглядається в трьох аспектах: динамічному, енергетичному та структурному. Т.С.Яценко стверджує, що про несвідоме умовно можна говорити як про «живу істоту», оскільки воно за своєю функціональною сутністю організоване на зразок комп'ю-тера, цілісно інформоване (про свою сферу несвідомого й свідомого), обслуговує себе за участю свідомого (поза його «волею»). Цього не можна сказати про свідоме: енергетичне воно залежне від несвідомого [7, с.11 — 12]. Згідно із концепцією психодинамічного підходу, окрім антагоністичних зв'язків структурних компонентів психіки по верти¬калі (Его, Супер-Его, Ід), які визначив 3. Фрейд, є також лінійні взає-мозалежності між суперечливими сферами психічного — несвідомою та свідомою. 
Особистісна психокорекція передбачає пізнання внутрішніх супе-речностей, що мають індивідуально-неповторний вияв у конкретній по-ведінці. Тому «Модель внутрішньої динаміки психіки», розроблена Т.С.Яценко [5, с.203] є концептуальним узагальненням закономірностей пси¬хіки, що характеризується суперечливістю тенденцій. Модель відображає складність категорії психічного, а також багатоманітність взаємозв'язків між суперечливими підструктурами психіки. На моделі представлено всі згадувані аспекти психіки: динамічний (взаємозв'язок свідомого і несвідомого), енергетичний (спрямування енергії лібідо й мортідо) та структурний (лінійні взаємозалежності, пізнання яких потрібне для розуміння складного й суперечливого фе¬номена психіки). 
Можна дійти висновку, що психічне — це завжди нерозривна жива єдність природного й соціального. Навіть на вищих щаблях духовного розвитку особистості психічне залишається природним і не стає суто соціальним. Воно зберігає органічну єдність. На практиці це означає, що будь-який просоціальний вияв суб'єкта втілює інфантильний інтерес, який більш або менш виражений залежно від індивідуальної унікаль¬ності суб'єкта та його особистісної проблематики. 
Сутність глибинно-психологічної корекції майбутнього практичного психолога полягає в гармонізації свідомої та несвідомої сфер психіки через розуміння її внутрішньої суперечливості. 
Згідно з дослідженнями Т.С. Яценко зміст несвідомого піддається не безпосередньому, а опосередкованому пізнанню (принцип додатковості). Такі умови забезпечує процес активного соціально-психологічного на-вчання. Це потребує від практичного психолога ґрунтовних знань про передсвідоме, що передбачає не лише розуміння потягів, які підкоря¬ються Ід, принципу задоволення, а й соціуму (відповідність принципу реальності). 
Психокорекція за методом АСПП відкри¬ває можливість для вияву змісту несвідомого, яке через витіснення та опори не має змоги бути безпосередньо вираженим у поведінці суб'єк¬та. Інтерес суб'єкта до самопізнання каталізується відчуттям істотності (важливості) отриманої інформації, яка ґрунтується на гіпотезі Т.С Яценко, що «психіка знає все», потрібно лише згармонізувати це знання через об'єктивування змісту несвідомого. 
Психодинамічна теорія доводить, що першочергового значення набу-вають розуміння символічного характеру несвідомого, вміння розшиф-ровувати і вербалізувати несвідомі вияви, що виражаються в образному матеріалі, бачити сутність символу, цінність якого зумовлена його багатозначністю, відсутністю раціональної формули й невіддільністю від структури образу. Отже, розвинуте логічне мислення та соціально-перцептивний інтелект дають змогу запобігти дискретності бачення матеріалу та виявити семантичне навантаження символіки в ракурсі пізнання інди¬відуальної неповторності психіки.